„Їжа - це влада! Ми використовуємо її, щоб змінити поведінку людей. Дехто назве це підкупом. Нам все одно, вибачатися ми не маємо наміру". 

Катерина Бертіні (Catherine Bertini), виконавчий директор Всесвітньої продовольчої програми ООН, колишній помічник радника Міністра сільського господарства США.

*  *  *

"Розгортається історичний бій, результат якого визначить майбутнє людства сильніше, ніж набагато більш масштабні війни за нафту, ніж тероризм чи політичні ідеології. Це боротьба за контроль над глобальним виробництвом, переробкою і розподілом продуктів харчування ".

Деббі Баркер, заступник директора міжнародного Форуму з питань глобалізації, Сан-Франциско, США.

*  *  *

„Той, хто контролює нафту, в змозі контролювати держави; той, хто контролює продовольство, контролює людей”.

Генрі Кіссинджер, 56-тий Державний секретар США.

*  *  *

„Ви не помрете від цифрового розриву. Ви помрете від голоду".

Вандана Шіва, доктор філософії.

*           *          *

Отже, альтруїстична контора під назвою МВФ дає країнам гроші. Під невеликі відсотки. Навзаєм вони просять виконати пару-трійку їхніх забаганок. Яких? Ну, наприклад, нас дуже просять, аби ми поменше думали про ГМО, а краще взагалі його не згадували і не переймалися цим питанням. А просто тупо згодовували собі і членам своїх родин.

І тут мої інтереси різко розбігаються з інтересами як МВФ, так і отих спритних хлопців з Кабміну, які будуть ці кредити „пиляти” у разі їх отримання. Мені ж від цієї оборудки залишиться тільки ГМО. Навіть тирсу після розпилу акуратно підметуть джентльмени з барсеточним менталітетом, донецькою пропискою і  довідками про відсутність судимостей. Ані крихти не упаде з того щедрого столу.
А мені ж оце ГМО їсти чомусь зовсім не хочеться.

Як показують коментарі під статтями на цю тему, у свідомості пересічного громадянина генно-модифіковані організми нічим принципово не відрізняються від нових видів, вирощених традиційним селекційним методом. Між тим в природних умовах схрестити камбалу з помідором неможливо. Генній інженерії ця сумнівна і непрогнозована своїми майбутніми наслідками ідея під силу. А якщо до рук нерозумної дитини попадає граната, то це ж така спокуса витягти чеку...

Отже, що таке ГМ-організм і як він утворюється.
В першу чергу, це – не прискорена селекція, як дехто собі уявляє. Селекціонер не гвалтує природу. Якщо пилок від груші не запліднить кокос чи скорпіон не запліднить пшеницю, то селекціонер розведе руками – на все воля Божа!.. Він буде селекціонувати те, на розмноження чого дає дозвіл сама природа. Генна ж інженерія дає можливість матеріалізувати найзбоченіші фантазії.

Існують два основні методи вбудовування чужого гена в організм.

Перший – обстріл ДНК мікрочастками золота чи платини, які, як снаряди, заряджені необхідним геном. При цьому абсолютно непрогнозовано, яка кількість трансгенів і в які саме місця генома буде імплантовано.

Що таке ДНК? Це - програма розвитку організму. Так от: в цю програму роблять вставки чужої програми, взрізаючись по живому.

Другий - більш поширений; в ньому транспортування необхідного гена відбувається за допомогою кільцевої ДНК, плазміди.

Потім плазміду вживляють в агробактерію. Агробактерії, у свою чергу, в рослинні клітини, а з тих вже вирощують саму ГМ-рослину.

Плазміди здатні до розмноження. Вважалося, що плазміда, потрапляючи в шлунок, мусить повністю розкладатися на складові ферменти. Але як показали дослідження, це далеко не завжди відбувається. Кільцева плазміда виявилася досить міцною структурою. А тому ці плазміди вже знаходили в організмах тварин.

Німецький вчений Девід Шуберт добавляв плазміди з геном флуоресцентного зеленого білку в корм для мишей. А потім знаходив його в різних органах. Також виявилося, що плазміди передаються потомству. Їх знаходили у новонароджених мишат в печінці, нирках, селезінці і тд.

Отже, вельмишановне панство, ми всі – і навіть адепти корму для людей з ГМО – маємо шанс плодити в собі цих маленьких непрогнозованих мутантів. Причому від різних ГМ-рослин і з дуже різноманітними властивостями.

Доктор біологічних наук, членкор РАН Олексій Яблоков стверджує, що не можна змінити один ген, щоби решта генів ДНК не відреагували на це. В процесі видозмін за принципом доміно будуть задіяні сотні, а може й тисячі генів. А кожний ген відповідає за якусь характеристику організму.

 "Тому коли нам кажуть: це безпечно, ми зробимо полуницю, яка не боїться морозів, або зробимо помідори, які довго лежать, або сою, яка не боїться пестицидів але зберігає всі свої корисні властивості - це неправда, це все теоретично, це брехня . Такого просто бути не може. Значить, якщо ми змінюємо полуницю, роблячи її морозотривкою, то разом з цим з'являються десятки різних ознак. Перевірити все це неможливо, та й непотрібно, якщо ми знаємо, що всі ці зміни не можуть бути корисними; обов'язково будуть якісь шкідливі - і для рослини, і для екосистеми, і для людини, яка буде споживати ці продукти харчування ". (Олексій Яблоков)

Але незважаючи на всі ці застороги генно-модифіковані організми захоплюють наші поля і холодильники. Хто ж виробляє для нас це неприроднє чудо?

Коли вводиш в Гуглі абревіатуру „ГМО”, то відразу поруч з`являється слово „Монсанто”. Фірма, заснована у 1901 році в США Джоном Куїном і названа на честь своєї дружини – Ольги Мендес Монсанто.

Випускали всіляку отруту, зокрема й для агросектору. Найзнаменитіша отрута – „Агент оранж”, отой самий, для В’єтнаму. Але схоже – їм байдуже кого травити. Якось мешканці міста Анністон, штат Алабама, виграли судовий компенсаційний позов до Монсанто загальною сумою 700 мільйонів доларів. Напевне, чимось Монсанто їх таки сильно допекла.

Серед „мирних” отрут найвідоміша і найпоширеніша – Раундап, основним компонентом якого є гліфосат. Відразу треба пояснити такий нюанс: у значну частину ГМ-рослин була закладена тільки одна генетична видозміна – стійкість до гербіциду Раундап. Себто, мутанта створили тільки для того, щоби його можна було полити Раундапом.

Професор молекулярної ембріології Університету Буенос-Айреса Андрес Карраско провів дослідження, яке виявило негативний вплив на здоров`я людини гліфосата (Amnesty International, 2010); через це дослідник зазнав загроз фізичної розправи.

Багато цікавих матеріалів, присвячених гліфосату, розміщено на сайті GreenMedInfo.com. Наприклад, може когось зацікавить такий аспект, що попадання гліфосату в організм в пубертатний період пригнічує синтез тестостерону і естрадіолу.

Були проведені дослідження впливу Раундапу на ембріональні клітини нирок людини в концентрації від 1 до 20 000 мільйонних часток (ppm). Виявлено, що концентрація від 50 ppm викликає смерть клітин. Причому при концентрації 57,5 ppm  гинуло вже понад 50 відсотків клітин. А це набагато менша концентрація, аніж та, яку застосовують у сільському господарстві.

Але це ще не все. Гербіцид Раундап – це не тільки гліфосат. Там є компоненти, які класифікуються як інертні. Можливо, вони „інертні” до самого гліфосату і грають якусь стабілізуючу роль. Але науковці з університету міста Кан (Франція) Робін Меснедж, Бенуа Берне і відомий дослідник ГМО професор Жиль-Ерік Сераліні запевняють, що присутні в Раундапі інертні компоненти (які не завжди вказують на етикетках), так само є токсичні для живого організму.

Французький професор Роберт Белле довів, що гербіцид викликає патологію ділення клітин, що призводить до захворювання раком. За його словами адміністрація заборонила йому оприлюднювати цю інформацію.

Я зупинився на Раундапі, оскільки це „добро” отримало досить широке розповсюдження серед наших садівників-огородників, які не сильно переймаються можливими наслідками застосування цього гербіциду.

Але повернімося безпосередньо до ГМО. У 1996 році сталась світова прем’єра виходу на ринок трансгенної сої „Раундап реді” і бавовни „Боллгард”, стійкої до комах. Фермери підсіли на цей продукт, бо спочатку все виглядало дуже привабливо. «Монсанто» починає інтенсивно нарощувати виробництво ГМО насіння. Скуповує фірми по їх вирощуванню.

Але вже через чотири роки після прем’єри, у 2000 році, був опублікований відкритий лист вчених до керівників урядів. Цього листа підписали 828 вчених з 84 країн світу.

Open Letter from World Scientists to All Governments Concerning Genetically Modified Organisms (GMOs) 

The scientists are extremely concerned about the hazards of GMOs to biodiversity, food safety, human and animal health, and demand a moratorium on environmental releases in accordance with the precautionary principle. 

1.9.2000

http://www.i-sis.org.uk/list.php

Отже, 828 вчених (не журналістів, не блогерів і не домогосподарок!..) зробили спільну заяву. Не часто відбувається подібне, чи не так? Напевне, щось таки викликало у них серйозне занепокоєння. І яка була реакція на цей лист? А ось така:

"Справа в тім, що уряди цих країн не змогли оцінити небезпеку трансгенних культур. Мало того, що вони не вжили жодних заходів, вони ще й підставили цих вчених, що підписали цього лист. Більшість з них втратило гранти, а деякі втратили роботу ". (Ірина Єрмакова)

Наші чиновники нічим не гірші від своїх закордонних колег. Пишуть, що свого часу Міністерство охорони здоров`я під керівництвом комуніста Юрія Гайдаєва вісім (!) разів відмовлялося візувати відповідну постанову Кабміну про маркування продуктів з ГМО.

В результаті такої політики знаходили генетично-модифіковану сою в дитячій молочній суміші Nutrilon Соя, про яку виробник „забув” вказати. Звісно, ніяких наслідків для виробника це не викликало.

Взагалі, останнім часом я став підозрювати, що посаду чиновника можна отримати тільки маючи певні характерні мутації. Тому що більше ніяк я не можу пояснити ось це злісно-войовниче протистояння між чиновниками і науковцями, яке приймає тотальний характер по всій планеті, коли справа стосується ГМО.

Так Міністр екології Великої Британії Філ Вулас (Phil Woolas) закликав своїх співвітчизників врахувати потенціал трансгенів для порятунку малорозвинених країн від голоду.

Хочу відзначити таку характерну деталь: міністр екології Великобританії не переймається здоров`ям британців чи екологією на британських островах, що входить в його безпосередні службові обов’язки; ні, він переймається порятунком голодних в „міровом масштабє”. Нічого вам не нагадує? До речі, як це не дивно, але не надмірно ситі африканські народи не дуже то й бажають їсти ГМ-продукти (міністр охорони здоров`я Кенії Бет Муго просто заборонив завезення в країну продуктів харчування з ГМО). Також відмовлялися від продуктів харчування, якщо там були присутні ГМО, Замбія і Зімбабве.

В питанні про спасіння людства від голоду чиновнику заперечує вчений. Цитую:

"Те, що ГМО допоможуть вирішити проблему продовольчої кризи - це повна нісенітниця! Підвищення врожаїв не було метою створення ГМО », - заявив відомий британський біотехнолог Деніс Мерфі (Denis Murphy), голова департаменту біотехнології Університету Гламорган в Уельсі в інтерв'ю Інтернет-порталу Spiked. Як стало відомо Biosafety.ru, раніше Мерфі займався розробкою трансгенних культур і є визнаним авторитетом у цій галузі".

http://biosafety.seu.ru/index.php?idp=23&idn=1653

Отже, британський вчений Деніс Мерфі висловлюється на підставі свого наукового досвіду. А на підставі чого робить твердження британський чиновник Філ Вулас?

Аналогічне питання виникає при діаметральному розходженні у поглядах на ГМО російської вченої Ірини Єрмакової і російського чиновника Генадія Оніщенко.

Потенційним споживачам трансгенних продуктів варто почитати фрагмент доповіді доктора біологічних наук Ірини Єрмакової на семінарі „За біобезпеку” у 2006 році. Фрагмент доповіді чималий, але його варто прочитати повністю, щоби у вас була можливість провести екстраполяцію з опису враженого ліверу щурів на свій власний чи своїх рідних. Поки що – в уяві.

«…Зверніть увагу: я годувала щурів відповідної групи ГМ-соєю за 2 тижні до спарювання, під час спарювання, в період вагітності і годування. Я припустила, що чужорідна генна вставка може впливати на статеві клітини і органи репродукції. Корпорації-розробники починають перевірку з уже вагітних самок. Виявилося, що досліджень, аналогічних моїм, не проводилося, незважаючи на те, що в будь-якому керівництві по перевірці ГМО закладено відстеження п'яти поколінь. Якщо і є наукові праці про потомство, то, як правило, вони були підтримані корпораціями-розробниками ГМО, і там починали годувати вже вагітних самок, намагаючись з'ясувати вплив на ембріональні клітини. Але ембріон захищений материнським організмом, і такий сильний негативний ефект не виявлявся.

На фото можна побачити два посліду самок з 2 груп щурів: після годування одних кормом з додаванням традиційної сої та інших - кормом з додаванням ГМ-сої. Ці 9-ти денні щурята народилися в один день. 2 щурика з ГМ-соєвої групи, які навіть без шерсті, помруть; з тих, що залишилися, 2-3 виживуть.

Майже половина щурят (близько 40%), що народилися від самок, що харчувалися кормом з ГМ-соєю, значно поступаються за розміром і вагою побратимам з контрольної групи.

Після того, як я оголосила про свої результати, дослідження припинилися наступним чином: в наш інститут став надходити віварний корм, куди вже входила ГМ-соя. Тобто я не могла вже мати групи контролю. Виявивши це, я звернулася до співробітників інституту, які займалися новонародженими щурятами, і всі вони (п'ять співробітників) повідомили, що у них колосальна загибель новонароджених щурят. Двоє з них дали свої дані. У 20 самок була виявлена ​​підвищена смертність щурят, в деяких випадках вона сягала 100%.

Була інша серія експериментів, в якій ми годували самців щурів насінням ГМ-сої, стійкої до Раундапу, з Аргентини, і традиційної сої з Волгограда. Коли морфологи витягували органи, то звернули увагу, що у всіх самців щурів, в корм яких додавалися ГМ-насіння, насінники були синюшного кольору. Зріз насінників показав, що порушений кровообіг і спостерігається патологічний мітоз клітин сім'яників. Ці дані ще на стадії аналізу морфологами.

А ось що відбувається з печінкою після одного місяця експерименту: дифузні дистрофічні зміни, перицелюлярний набряк, різке набухання гепатоцитів і їх вакуолізація, що не було виявлено в печінці самців інших груп

Малатеста та інші італійці годували вагітних самок і дивилися, що відбувається у потомства. Я подивилася у самих щурів. Добре б подивитися ще через 5-6 місяців - взагалі печінку буде в жахливому стані. Те, що описав Інститут харчування, що через 6 місяців печінка була світло-коричневого кольору і легко рвалася - це, можливо, пов'язано з сильною вакуолізацією клітин печінки."

Результати дослідів були оприлюднені у авторитетному в наукових колах біологічному журналі Nature biotechnology. Після чого відразу почалася критика, більше схожа на травлю. Це було настільки очевидно, що відомий англійський публіцист Brian John сказав:

„Випадок з Др. Єрмаковою є явним відгомоном зловісних подій 2002 року, коли сестринське видання Nature опублікувало рецензовану статтю під авторством Квіста і Чапела (Quis & Chapela, 2001) з питання забруднення ГМ-кукурудзою”

До речі, цікавий момент: Єрмакова пропонує всім критикам недостатньої чистоти експерименту повторити її досліди. Критики відповідають мовчанням...

Ось така картина від доктора біологічних наук, фахівця у сфері вищої нервової діяльності і нейрофізіології РАН, міжнародного експерта з проблем ГМО Ірини Єрмакової.

Але, на відміну від Ірини Єрмакової, одіозно відомий забороною „Боржомі” Головний санітарний лікар Росії Оніщенко має іншу точку зору. Він говорить - не багато, не мало – "...о несомненной пользе здоровью потребления продуктов с ГМО". І його, на відміну від Єрмакової, з роботи не звільняють.

Тут вже й коментувати нема чого. Хіба що можна добавити, що Оніщенко дозволив присутність ГМО в продуктах дитячого (!) харчування. Ну, так якщо корисно, то чому б і ні?..

Інформації про те, що дослідні миші і хом’ячки від ГМ продуктів вимирають, достатньо. Так само, як інформації про фальсифікацію аналогічних досліджень компаніями виробниками ГМО – Монсанто, Сингента тощо.

Щодо Сингента, то ця корпорація „прославилася” на всю Європу не якимись там хворими хом’ячками чи щурятами, а коровами, які передохли у Готфріда Глокнера, фермера з Північного Гессена. Це те, що доведено судовим процесом.

Цей фермер один з перших почав вирощувати ГМ кукурудзу Bt-176, яка була спроектована так, що виділяла токсин (Bacillus thuringiensis), який вбивав кукурудзяного метелика. Спочатку Глокнер був у захваті від своїх ГМ посівів. Адже там дійсно не було і натяку на кукурудзяного метелика. З часом він почав добавляти кукурудзу Bt-176 в корм для корів. І перші три роки нічого неприємного помічено не було. Що відбулося далі, досить яскраво описано у відомого аналітика Фредеріка Енгдаля, автора фундаментального дослідження „Насіння руйнації. Таємна підгрунтя генетичних маніпуляцій”.

"Однак, коли переконаний в тому, що отримає ще більш високі надої, він збільшив дозування в кормах чистого зерна ГМО зі своїх зелених полів від" Сингента ", за його свідченням, почався жах.

Глокнер, фермер з університетською освітою, розповів австрійському журналісту, що він був вражений, коли виявив своїх корів в липко-білих екскрементах і з сильною діареєю. Їх молоко містило кров, щось нечуване при лактації. Деякі ж корови раптово припинили давати молоко. Потім між травнем і серпнем 2001 року, один за одним, померли п'ять телят, надзвичайно тривожний випадок.

Глокнер, в кінцевому підсумку, втратив майже все своє стадо в 70 корів. "Сингента" відмовилася від будь-якої відповідальності за події, наполягаючи, що, згідно з їх тестам, корови нейтралізують токсин Bacillus thuringiensis в Bt-176 кукурудзі. Незважаючи на ухилення "Сингента" від жодної відповідальності Глокнер не здався і отримав незалежну наукову експертизу своєї землі, своєї кукурудзи і своїх корів. Одна лабораторія повернула результат, який підтвердив думку Глокнер, що Bt-176 кукурудза від "Сингента" і була причиною. Експертиза показала, що в його Bt-176 кукурудзі з 2000 року містилося 8.3 мікрограмів токсину на кілограм. У червні 2004 року професор поважного Інституту геоботаніки при Швейцарському Федеральному Інституті Технологій в Цюріху Ангеліка Хірбек виявила, що в наданих Глокнером зразках Bt токсини були "знайдені в активній формі і надзвичайно стійкими"; вельми тривожний результат, незважаючи на заперечення "Сингента".

Ця незалежна експертиза повністю протирічила твердженнями "Сингента", що її дослідний центр в Північній Кароліні» не виявив Bt токсинів в представленому зразку". 

Тут, як би між іншим, пригадався ще один випадок, що трапився в США у червні 2012 року. На фермі, яка належала Джері Авелю, протягом дня передохло 15 з 18-ти корів. Причиною стала трава сорту „Бермудський Tifton 85”, розроблена Міністерством Сільського господарства США спільно з Університетом Джорджі. Ця трава, багата протеїнами, несподівано почала синтезувати... ціанід водню. Буває...

Тепер питання для найкмітливіших: чому таргани почали зникати у великих містах? Правильно, бо чим глибше в провінцію, тим більше на столі їжі з власного городу. І посадковий матеріал поки що свій, місцевий. У великих же містах, купуючи продукти в гіпермаркетах, ми на сьогодні уявлення не маємо про присутність і процентний склад добавок з ГМО. Хоча, між тим, всі знають, що ковбаси і сосисок без сої вже не буває. За неофіційними даними модифікованої сої в Україні засівається вже понад 40%. Те ж саме з ГМ кукурудзою – понад 50%, запевняє директор інформаційної компанії «ПроАгро» Микола Верницький. Сказано це було ним на конференції «Ринок кукурудзи: стан і перспективи 2013» І це при тому, що офіційно посівів ГМ культур в Україні немає.

Що відбувається на полях, державою не контролюється в принципі. Відповідно, питання чи вживаємо ми ГМО продукти можна вважати риторичним. Вживаємо, ще й як...

Тепер трохи цікавого для аграріїв. Вікіпедія каже, що Монсанто захищає свої модифікації живих організмів за допомогою патентів. Ось, як це виглядає на практиці на батьківщині Монсанто, в США. Сусід засіяв культуру з ГМО. Оскільки ваші поля поруч, а засіяні культури аналогічні, то вітром вашу ділянку трохи опилило ГМО-шним пилком. Коли доходить до врожаю, приїздять специ з Монсанто, беруть аналізи з вашої ділянки і доводять у суді, що ви винні їм трохи грошей за використання запатентованого продукту без дозволу. Це – один з варіантів, наведений з реальної ситуації. Загалом, таким методом Монсанто вже здерла з американських фермерів не один мільйон доларів.

Але ця неприємність підстерігає в індивідуальному порядку одного окремо взятого фермера. А ось таке протиприродне ноу-хау, як насіння-термінатори, відкривають просто небачені горизонти вже для глобального шантажу.

Пояснюю. На сьогодні є генні технології, які дають можливість запрограмувати зерно таким чином, що воно дасть тільки один урожай. Себто, зерном зі свого урожаю фермер вже не зможе засіятись наступного року. Відповідно, змушений буде знову купувати одноразовий посадковий матеріал. При такій системі насіння треба багато, тому і скуповують Монсанто і їй подібні корпорації виробників насіння по всьому світу, паралельно вимиваючи у селян місцеві сорти пшениці, кукурудзи, рису тощо. Мета? – монополія.

Я сподіваюся, що навіть така патологічна особа, як типовий депутат елітної м’ясо-шерстяної бійцівської породи від Партії Регіонів при певному зусиллі над собою таки здатна усвідомити, який армагедон в майбутньому можна при бажанні влаштувати. А нелюдська історія розвитку цивілізації показує, що якщо є можливість, то у якого-небудь маніакально-депресивного неодмінно з`являється спокуса…

Ми ж, громадяни країни, яка пережила не один голодомор, мусимо усвідомити, що разове насіння дає можливість абсолютної влади. І навіть одного натяку на подібну загрозу достатньо, щоб насіння цієї фірми – а бажано б і будь-яка її продукція – не перетинали кордони України.  Адже є приклади, коли цілі регіони підсаджуються на „прогресивні” ГМО технології, як наркомани, і вже не здатні існувати без чергової дози.

Вас іст дас – Європа?

Ми бажаємо, щоби Україна стала європейсько державою? Звісно, бажаємо. Власне, я себе й відчуваю європейцем, а не „євразійцем”. Але є в житті сучасної Європи моменти, які мені категорично не подобаються. Це – неспроможність національних урядів діяти на користь своїх націй всупереч загальноєвропейському законодавству.

Франція з 2008 року намагається заборонити вживання та вирощування на своїй території кукурудзи Монсанто, але транснаціональна корпорація через європейські суди добивається відновлення права на реалізацію своєї продукції на європейських ринках. Європейці не здаються і ця боротьба сягає досить серйозних масштабів.

Група вчених з Франції (Caen University) та Італії (Верона) опублікувала на сайті журналу „Food and Chemical Toxicology” статтю "Довгострокове токсикологічне дослідження гербіциду Roundup і генетично модифікованої кукурудзи, стійкої до застосування Roundup". За результатами їх дворічних досліджень були зроблені висновки про негативний вплив як кукурудзи NK603, так і гербіциду Раундап на здоров'я щурів.

Європейське агентство з харчової безпеки (European Food Safety Authority) заявило, що результати досліджень не можна вважати достовірними, оскільки були допущені певні процедурні порушення (до речі, будь-який вчений, що проведе досліди з ГМО на тваринах з негативним результатом на виході, отримує стандартний пакет заперечень: в дослідах були допущені поцедурні порушення, а відтак результати визнати неможливо).

 Але на підтримку досліджень професора Жиль-Еріка Сераліні досить потужно виступила світова наукова спільнота. На сайті Independent Science News був опублікований лист, вільний для підпису будь-яким вченим. Його варто переглянути хоча б для того, щоби побачити вражаючий своїми масштабами перелік імен вчених зі всього світу. Напевне, це другий за кількістю підписів після Відкритого листа – 2000.

http://independentsciencenews.org/health/seralini-and-science-nk603-rat-study-roundup/

На російському сайті Biosafety.ru я знайшов переклад листа:

http://biosafety.ru/index.php?idp=23&idnt=4&idn=1934

З ним також варто ознайомитися.

У квітні 2009 року Німеччина оголосила про заборону вирощування і продажу ГМО кукурудзи MON 810. Рішення було прийняте під впливом досліджень, проведених у Люксембурзі. Було доведено, що кукурудза даного сорту негативно впливає на довкілля загалом – на наземні і водні організми. Зокрема говорилося і про негативний вплив на комах. Це рішення було підтримане німецькими товариствами з захисту навколишнього середовища.

В Великобританії, в контексті ГМО, найбільшу відомість здобув вчений зі світовим іменем Арпад Пуштай. Він годував щурів ГМ-картоплею і отримав жахливі результати: пригнічена імунна система, порушення діяльності печінки, селезінки, кишкового тракту, мозку. Про це він розповів у телепередачі британського ТВ. При цьому зауважив, що нізащо не буде вживати ГМ-продукти, а самі ці продукти вважає „їжею зомбі”.

За це вченого було звільнено з роботи, а проти нього була розгорнута кампанія по дискредитації. Щоби ви мали уявлення про методи і можливості транснаціональних корпорацій, опишемо історію більш детально.

Майже детективна історія...

У 1995 році уряд Шотландії ініціював дослідження безпеки ГМ-культур для людини і навколишнього середовища. В цій програмі був задіяний інститут Роветт, в якому Арпад Пуштай був одним з найавторитетніших вчених. В 1990 він вже міг піти на пенсію, але залишився в інституті на прохання керівництва, де був куратором шести національних і міжнародних дослідницьких програм.

Коли він побачив результати дії ГМО на щурів, то дав інтерв’ю:

„Нас запевняють, що це абсолютно безпечно. <...> Але як вчений, що активно працює в даній царині, я вважаю, що це дуже і дуже негарно – використовувати наших співгромадян, як піддослідних морських свинок”.

Оскільки Пуштай, з його багаторічним досвідом, був досить авторитетним вченим, суспільство на ці слова відреагувало бурхливо.

А тепер найцікавіше. Після цієї телепередачі Пуштаю подзвонив директор інституту Філіп Джеймс і поздоровив його з вдалим виступом. На ранок в інституті Роветт виходить прес-реліз, в якому говориться, що „ряд ретельно проведених досліджень лежать в основі побоювання доктора Пуштая”.

Але буквально через добу Філіп Джеймс несподівано відсторонює Арпада Пуштая від його досліджень і звільняє з роботи. Директор пояснив своє рішення тим, що, як він вияснив, Пуштай „...ніколи не проводив дослідження, які він оголошував”.

Аргументом послугував прес-реліз, в якому говорилося, що Пуштай досліджував картоплю з геном лектину канавалії (бобові). Ця рослина відома своєю токсичністю по відношенню до ссавців.

Відповідно, в пресі було організоване висміювання поважного і досвідченого вченого, який начебто зробив примітивну помилку – годував щурів завідомо отруйною для них картоплею. Між тим, Пуштай проводив досліди на картоплі з геном лектину проліска, а не канавалії. На підставі цієї начебто невідповідності Джеймс і заявив, що Пуштай взагалі не проводив свої дослідження.

Коли пізніше стали розбиратися звідки взялася помилка, то виявилося, що сам Пуштай до того прес-релізу не має жодного відношення. А тепер питання: навіть якщо б вчений сам написав текст і зробив помилку в ньому, невже за це було варто так миттєво звільняти заслужену людину з посади і роботи?..

Потім Інститут Роветт повідомив, що висловлювання Пуштая взагалі не відносилися до ГМ-картоплі. В інтерв`ю BBC Ф.Джеймс виставив вченого як такого, що через свій похилий вік заплутався у власних результатах і здійснив „трагічну помилку”. Ця версія і була викладена газетою „Таймс” з відповідними коментарями Коліна Мерріта, молекулярного біолога Монсанто.

Але у 1999-у році Стенлі Юен з університету Абердина підтвердив результати Пуштая, а поважний науковий журнал «Ланцет» взяв до друку результати дослідів Арпада Пуштая і Стенлі Юена. Перед публікацією всі дані були ретельно перевірені незалежними експертами.

І тут починається другий акт: до тиску на вчених приєднується... лондонське Королівське товариство. Дійшло до того, що хтось з високопосадовців дзвонив редактору журналу «Ланцет» Річарду Хортону (Horton) з погрозами позбавити його редакторської посади, якщо той опублікує матеріали Пуштая і Юена. Але Хортон не зважив на погрози і роботи вчених побачили світ.

Згодом „Гардіан” оприлюднила історію з погрозами на адресу редактора „Ланцета”. Матеріали статті свідчили про наявність у Королівському товаристві активного лобі біотехнологічних корпорацій. Також вказали й на автора погроз - Пітера Лахмана (Lachmann), колишнього Віце-президента Королівського товариства.

Після публікації в «Ланцеті» почалися проблеми вже у Стенлі Юена і у 2001-у він змушений був покинути університет. Проте наукова порядність і громадянська мужність вчених не були марними. Британське суспільство, отримавши попередження, активізувало протидію трансгенній експансії. Щодо самого Арпада Пуштая, то у 2005-му році він був нагороджений премією Федерації германських вчених (Whistleblower Award) за привернення суспільної уваги до проблеми небезпеки ГМО.

Але на цьому історія не закінчується.

У червні 2003-го газета „Дейлі Мейл” з посиланням на колишнього співробітника Інституту Роветт Роберта Орсков (Orskov) оприлюднює причини такої різкої обструкції з боку директора Джеймса до Пуштая.

„Монсанто подзвонила Білу Клінтону, потім Клінтон подзвонив Блеру, а Блер – Джеймсу...”

І на закінчення фрагмент, який характеризує атмосферу у британських наукових колах.

За даними, розміщеними в додатку „Higher Education”  до англійської газети „Times”, з 500 вчених, що працюють у біотехнологічній галузі в Англії, 30% сказали, що були зобов'язані поміняти дані власних результатів на вимогу спонсорів. З них 17% погодилися спотворити свої дані, щоб показати підсумок, бажаний для замовника, 10% заявили, що їх «попросили» про це, погрожуючи позбавленням майбутніх договорів, а 3% сказали, що зобов'язані були внести зміни, що роблять неможливим відкриту публікацію робіт (кн. «Зони, вільні від ГМО», 2007).

Отже, транснаціональні корпорації ще й свідомо ґвалтують фундаментальну науку. Чи є сенс пояснювати, до яких катастрофічних наслідків може призвести така силова практика? Науковці просто будуть позбавлені можливості попереджати суспільство про існуючі загрози.

До речі, щодо Європи: штаб-квартира корпорації Сингента, одного зі світових лідерів в розповсюдженні ГМО, розташована у Швейцарії. Проте сама Швейцарія заборонила на своїй території реалізацію ГМ-продуктів харчування. У вас немає відчуття подвійної моралі?

Індія 

Катастрофічну ситуацію, що склалася в Індії в результаті активного розповсюдження ГМ-технологій, яскраво змальована у фільмі «Cotton for my shroud» („Бавовна для мого савану”). Нандан Саксена і Кавіта Баль показують, як використання ГМ-технологій і сама методика ведення бізнесу, нав’язана фермерам фірмою Монсанто, фактично змушують дрібних фермерів вести війну за своє фізичне існування. В результаті район Відарбхі в індійському штаті Махараштра (і не тільки) став справжнім полем бою корпорацій з селянами. І в цій війні за різними даними починаючи з 1997 року загинуло вже від 200 000 до 250 000 фермерів!.. Як загинули? – наклали на себе руки. Це найбільша епідемія самогубств за всю історію людства. Потрапляючи в кредитну пастку, не маючи свого насіння і не маючи можливості кожного року купувати його разом з гербіцидами у Монсанто (а це за умовою договору йде одним пакетом), селяни накладають на себе руки.

 Вандана Шіва пише, що в питаннях забезпечення насінням державні інституції підштовхують фермерів у пастку залежності від запатентованого корпораціями насіння-термінатора. Таким чином, окрім закабалення селян, паралельно знищується місцеве біологічне різноманіття.

Запитується: як утворюються ситуації, за яких державні чиновники нехтують інтересами держави і навіть життям своїх співгромадян? Думаю, нічого нового – звичайне хабарництво. Як от в Індонезії, де Монсанто давало хабара 50 000$, щоби уникнути екологічної експертизи ГМ-бавовни. Загалом, як показало розслідування, з 1997 по 2002 рік індонезійським чиновникам було виплачено 700 000$. На Монсанто був накладений штраф у розмірі 1,5 млн.дол.

Також можна згадати скандальний випадок 1999 року в Краснодарському краї, коли Монсанто через благодійну організацію „Нагодуй дитину” намагалася завезти ГМ-сою. Годувальнички...

Отакими є реалії епохи глобалізму. Те ж саме загрожує й нам, коли ми через власну інфантильність і відокремленість від державотворчих процесів кінцево втратимо контроль над своєю землею і над своєю долею.

Звісно, не тільки Монсанто цікавить можливість контролю над сільгоспвиробником за допомогою такого важеля, як насіння-термінатор.

Фредерік Енгдаль пише:

"У 2005 році та ж сама "Сингента" зробила сміливий крок – вклала капітали в основну частку патентів ГМО "Термінатор". "Сингента" звернулася за патентами, які могли дозволити компанії ефективно монополізувати ключові генні ряди, що життєво важливі для відтворення як рису, так і безлічі інших видів рослин". 

Золотий рис

 Оскільки згадано за Золотий рис, то скажемо кілька слів за цю ГМ-культуру.

Власне, з рису все й почалося...

В далекому 1984-у вирішили вчені розплутати геном рису. Була заснована Міжнародна програма з рисових біотехнологій, яка й контролювала цей процес. Через неї також ішло фінансування. Енгдаль пише, що за 17 років Фонд (Рокфеллера) витратив 105 млн. доларів на розробку ГМ-рису і подальше просування його по всьому світу. Окрім того витрачалося близько 54 млн. дол. на рік (понад півмільярда за десять років) окремо на „тренувальні центри і сховища” для розповсюдження продукту генної інженерії. Рисова експансія готувалася фундаментально, за всіма канонами військової інтервенції. Паралельно Фонд готував свою армію вчених.

«Крім того, гранти витрачалися на вибудовування міжнародної мережі вчених, здатних, забуваючи про роль генетичної модифікації рослин та її зв'язку з майбутнім людства, поширювати по світу то бачення ситуації, яке було завгодно Рокфеллеру. Фонд фінансував підготовку сотень випускників вузів і аспірантів по всьому світу, щоб створити наукову мережу для подальшого швидкого і широкого комерційного поширення ГМО.

Це викликало до життя елітне братство, виховавши серед його членів, відповідно до слів одного з його учасників, почуття взаємної спорідненості. Всі п'ятеро провідних лікарів-дослідників в найважливішому Філіппінському Міжнародному науково-дослідному інституті рису, підтримуваному Фондом, фінансувалися безпосередньо Рокфеллерами ». (Ф. У. Енгдаль)

І з якою ж кінцевою метою були задіяні ці надпотужні ресурси? Заради чого оці всі штаби, склади, десятиріччя напруженої праці вчених в лабораторіях? О, ця мета у  своєму благородстві не поступиться й „Маніфесту комуністів” – вивести сорт ГМ-рису з підвищеним вмістом каротину, щоби вирішити проблему нестачі вітаміну А і нагодувати чудом генетики всіх, хто потерпає від дефіциту цього вітаміну. В першу чергу – дітей. А врешті – всіх, для кого рис є основним продуктом харчування (паралельно знищуючи місцеве різноманіття сортів рису, яких існувало близько 140 000). І мова тут йде про ареал з населенням в 2,4 млрд.

Енгдаль з цього поводу сказав так:

«Це був чудовий пропагандистський виверт. Він допоміг залучити симпатії громадськості, створював відчуття, ніби вчені-генетики старанно трудяться над вирішенням проблеми недоїдання і голоду у світі. Ось тільки один момент - це був навмисний обман».

На Філіппінах було створено спеціалізований Міжнародний науково-дослідний інститут, в якому було зібрано понад 20% всього різноманіття сортів рису. Три чверті „американського” ГМ-рису були створені з насіння, взятого саме з цього банку і потім запатентовані. Відповідно, ці сорти стали інтелектуальною власністю концернів.

До речі, хто не звернув увагу чи не читав: в «Листі – 2000» вчені окремо вимагали заборонити патентування форм життя і життєвих процесів.

Що Золотий рис не закривав проблему нестачі вітаміну А виявилося досить швидко. При стандартній денній нормі споживання в 300 грамів його треба було би з`їсти близько 9 кіло.

Зростала критика розрекламованих якостей Золотого рису. Врешті, Президент Фонду Рокфеллера Гордон Конвей визнав, що Золотий рис не вирішує проблему нестачі вітаміну А, а є просто „відмінним доповненням до дієти з овочів, фруктів, тваринних продуктів, будучи джерелом вітамінів і харчовою добавкою до різноманітної їжі”.

В 2000-у році Фонд оголосив, що передає Золотий рис широкому суспільству. „Суспільством” виявилися відомі нам Сингента і Монсанто. Шлях до монопольного володіння ринком рису був відкритий. Власне, як і до ринку кукурудзи, пшениці, сої, рапсу тощо.

Наступним кроком стало створення необхідних умов для швидкого проникнення ГМ-технологій і насіння через кордони поки що незалежних держав.

Ф. Енгдаль:

«Використовуючи ретельно розроблені структури для поширення насіння генної революції (Міжнародний центр селекції кукурудзи і пшениці, Консультативна Група міжнародних аграрних досліджень, Міжнародний науково-дослідний інститут рису і пряме фінансування від Фонду Рокфеллера), агробізнес і прихильники генної революції підготувалися до наступного важливого кроку: консолідації світового контролю над поставками продуктів для всього людства. Для цього необхідно було створити нову організацію. І названа вона була Світовою організацією торгівлі або СОТ».

Але й це ще не все...

Євгеніка?..

Фінальним акордом щодо Золотого рису можна вважати наступну інформацію: його  вживання з часом призводить до зникнення війок епітелію в маткових трубах. Тобто, до жіночого безпліддя.

В цьому ж контексті викликає зацікавлення досить часте посилання в Інтернеті на Мітча Хайна, Президента біотехнологічної компанії „Епіцит”. Той якось проговорився, що вони вивели сорт кукурудзи, яка виробляє антитіла проти сперми. Коли його запитали: навіщо? - той відповів: виключно з науковою метою.

Власне, будь-які пояснення подібних речей з боку їх „винахідників” особисто мене вже абсолютно не цікавлять. Мене тільки цікавить: це правда чи ні. А що люди в принципі здатні планувати знищення собі подібних – ані грама не сумніваюсь. Власне, розробка різноманітної отрути – хімічної, радіоактивної – в лабораторіях державних спецслужб – це ж також справа вчених вкупі з політиками.

Є серед Хомо еректус значний прошарок зі специфічною ментальністю. І їм - що будинок вночі підірвати, що війну розв’язати, що ГМ організмами частину населення виморити... Яка принципова різниця? І під все буде підведена теоретична база і виданий відповідний закон. Наприклад, що Земля не може витримати такого зростаючого навантаження і людську популяцію треба суттєво скоротити. Якими вже методами – примусовою стерилізацією, ГМ-продуктами чи контрацептивною вакцинацією – не суть.

У Енгдаля є такий досить красномовний фрагмент:

"Цікавий факт - Генрі Кіссінджер склав в 1974 році список з тринадцяти" пріоритетних "країн, що розвиваються для проведення урядом США політики депопуляції, згідно з Меморандумом 200; Міжнародний центр селекції кукурудзи і пшениці теж мав список пріоритетних країн для впровадження генетично модифікованих зернових. Список з 12 країн включав Індонезію, Малайзію, Філіппіни, Таїланд і В'єтнам в Азії, Кенії, Єгипту і Зімбабве в Африці, Аргентину, Бразилію, Коста-Ріку та Мексику в Латинській Америці. Важливо не тільки те, що половина цього списку перетинається зі списком Кіссінджера, яке визначило політичні пріоритети за 17 років до цього. Геополітика і справді залишалася предметом постійної турботи".

На ці паралелі не можна не звертати увагу. Фредерік Енгдаль – аналітик найвищого рівня. Якщо ж ви вважаєте його аналогії перебільшенням, то тоді спробуйте пояснити ось такі вислови державних діячів, які досить жваво і широко обговорюються в Інтернеті:
 Джон Пі. Холдрен (John P. Holdren) радник з науки президента США Барака Обами: «Було б легше здійснити програму зі стерилізації жінок після народження ними другого або третього дитини, незважаючи на відносно велику складність операції в порівнянні з вазектомію, ніж намагатися стерилізувати чоловіків.

Розробка капсули тривалої стерилізації, яку можна було б вшити під шкіру і видалити, коли вагітність бажана, відкриває додаткові можливості для примусового регулювання народжуваності. Капсулу вшивали б в період статевої зрілості і вилучали б з офіційного дозволу для обмеженого числа народжень дітей». 

 Девід Брауер (David Brower), перший виконавчий директор природоохоронної громадської організації «Клуб Сьєрра» (Sierra Club): «Дітонародження [повинно бути] караним злочином проти суспільства, якщо батьки не мають ліцензії уряду ... Всіх потенційних батьків [зобов'язали б] використовувати контрацептивні хімічні препарати; уряд видає протиотрути громадянам, обраним для народження дитини».

Або знайдіть якийсь інший контекст, окрім явного у тезі, проголошеній Генрі Кіссінджером у 1974 році:

„Зменшення чисельності населення мусить мати найвищий пріоритет по відношенню до країн третього світу”.

До речі, в контексті ГМ-технологій. Як вам таке формулювання:

Генна модифікація людини з метою підвищення його здібностей.

Це – одна з програмних тез міжнародного (між чиїх народів, цікаво?..) форсайт-проекту «Детство – 2030», який затверджено до реалізації в Росії. Для загального уявлення рекомендую зайти у Вікіпедію і проглянути „Дорожная карта” і „Цитаты”: https://ru.Wikipedia.org/wiki/Детство-2030.

Також, щоби впевнитися, що це не інтернетна фантазія, можна переглянути ось цей короткий відеоролік: https://Youtu.be/Ymy00Ih2QrM.

(Продовження...)

30.04.2013