Якою тонкою буває неправда…
Як місячний промінь, як голос кастрата.
Як стежка в дворі, де покинута хата
даремно чекає веселих гостей.
Як лезо ножа, яке точать на брата.
Як цегла, яку боязливий “сенсей”
ніяк не рішиться розкраяти лобом.
Якою товстою буває брехня!
У білім пуанті – клишава ступня.
У школі пустій – ненароджені діти.
Браток во христі – неписьменний політик.
Загублена віра, надія пуста.
Вгодовані пики, що славлять Христа.
Знайомий держак у нової мітли.
Прапрадід – козак, а онуки – хохли.
І тільки й лишилося правди тепер,
Що вранішній дощик у чистий четвер.