Постійне зубожіння та вимирання населення, масовий виїзд українців закордон у пошуках роботи, яка б забезпечувала задоволення основних життєвих потреб (доступними продуктами харчування, житлом, теплом, ліками тощо) їх та їхніх родин, зокрема тих, хто залишився в Україні, – це реалії, про які хоча і згадують політики-популісти, проте практично ніхто з них не зачіпає коріння проблем і не називає речі своїми іменами.
Процеси фінансово закабалення, а відтак і знищення Українського народу, започатковані з моменту розвалу СРСР. Про один із аспектів цих паралельних і взаємопов‘язаних процесів – так звану «приватизацію» розповіла Ольга Яремків у своїй праці «Обкрадена Україна».
Ваш покірний слуга ще 16 листопада 2013 року у статті «Як у нас вкрали Національний банк» проаналізував і довів, на підставі Закону України «Про Національний банк України», що НБУ не належить державі Україна, де-факто є філією ФРС і складовою частиною наскрізь спекулятивної світової фінансової системи. Про останню – це вже не я, а поважні світові аналітики з Римського клубу. В їхній доповіді під назвою «Come On! Капіталізм, недалекоглядність, населення і руйнування планети», зокрема, йдеться про необхідність повернення до «Чиказького плану» Фредеріка Содді, який стверджував, що «право на створення грошей має повернутися виключно до держави».
Мабуть найбільше я витратив часу та нервової енергії на розвінчування міфу про «ринок землі», чому присвячена низка аналітичних публікацій. Досліджуючи це питання, ще у листопаді 2018 року мимоволі зачепив і тему «ціни газу». В контексті цієї теми наведу фрагменти своєї публікації від 03.11.2018 року:
«…Процитую офіційного «листа про наміри» адресованого пані Крістін Лагард, директору-розпоряднику Міжнародного валютного фонду, 2 березня 2017 року:
«Ми підтверджуємо свої зобов’язання стосовно реалізації політики та виконання завдань економічної програми, що підтримується в межах угоди з МВФ про Механізм розширеного фінансування (EFF). Ми також надаємо виклад подальших етапів політики на виконання цих завдань в Меморандумі про економічну і фінансову політику (МЕФП) від 27 лютого та 21 липня 2015 року та 1 вересня 2016 року, що додається».
Підписано цей лист: Петром Порошенком, Президентом України; Володимиром Гройсманом, Прем’єр-міністром; Олександром Данилюком, Міністром фінансів; Валерією Гонтаревою, Головою Національного банку України…
Положення Меморандуму, згідно якого ціна вітчизнаного, належного Українському народові на правах власності газу, досягне ціни російського, який ми купляємо через європейські фірми-посередники:
«Для утримання тарифів на рівні повного відшкодування вартості, ми вже переглянули Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (Постанова Кабінету Міністрів No 758), щоб ввести тимчасовий механізм автоматичного коригування роздрібних тарифів на газ і опалення на піврічній основі…».
Цією Постановою Кабміну затверджено «Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)».
Першочергова ціль Положення: «створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції, та з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації».
Згідно п.12 Положення:
«Роздрібні ціни на природний газ для побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) розраховуються за такою формулою:
Цр = (Цопт+Вп+Тт+Тр) х Кпдв (гривень за 1000 куб. метрів)».
Цопт – це ціна імпортованого природного газу на німецькому газовому хабі (NCG) плюс витати на транспортування (Тт+Тр) та регульована максимальна торгова націнка (Вп) і плюс ПДВ (Кпдв).
В Меморандумі чітко зазначено:
«Тимчасовий механізм коригування діятиме, допоки тарифи не буде повністю лібералізовано. Ми також щопівроку коригуватимемо ціни на газ внутрішнього видобутку, починаючи з 1 квітня 2017 р. з тим, аби залишався паритет між його ціною і ціною імпортованого газу».
Кому ліньки було вникати в формули, поясню на-хлопський розум: поки пересічний українець не почне платити за газ ціну еквівалентну «імпортованому газу», доти МВФ триматиме наших казнокрадів за горлянку, шантажуючи їх ненаданням чергово траншу на проїдання та погашення вже існуючих боргів.
Мету цього цілком неконституційного «ринкового механізму» добрі дядечки з МВФ не приховують, що зазначено у згаданому вище Положенні, яке «застосовується у прозорий і недискримінаційний спосіб та не повинне обмежувати права суб’єктів господарювання, що створені відповідно до законодавства інших держав – сторін Енергетичного Співтовариства, зокрема право на здійснення постачання природного газу споживачам за умови дотримання вимог законодавства».
Простіше: нас продали з газового рабства московського у газове рабство транснаціональних корпорацій. Разом із землею. Раби ж радіють Безвізу й Томосу. Амінь.
А тепер перейдемо до реалій сьогоднішнього дня. У листі про наміри вже новому директору-розпоряднику МВФ пані Крісталіні Георгієвій, нинішня влада в особі Президента Зеленського, Прем‘єр-міністра Шмигаля, міністра фінансів Марченка та Голови НБУ Смолія, ще 2 червня 2020 року, серед іншого, відзвітувалися, що «ми скасували верхнє обмеження тарифів на опалення для населення». У додатку до листа під назвою «Меморандум про економічну та фінансову політику», зазначено наступне:
«Станом на 1 січня 2020 року відповідно до постанови Уряду No 867 ми лібералізували газові тарифи для населення. На решту поточного опалювального сезону оптова ціна газу, який НАК «Нафтогаз» постачає відповідно до спеціальних зобов’язань відповідатиме рівням імпортного паритету, та для кожного місяця визначатиметься як середнє значення спот цін природного газу на добу вперед на хабі TTF на період з 1-го по 22-ий день місяця, плюс вартість транспортування та ввезення в Україну».
Нейтральний індекс цін на газ TTF (Title Transfer Facility Natural Gas Price Index, TTF NGPI) являє собою середньозважену за обсягом ціну газу всіх угод, укладених за всіма спотовими контрактами, які поставляються в певний день (D) на TTF в Нідерландах.
Читаємо Меморандум далі:
«ми зобов’язуємося системно застосовувати цю схему ціноутворення, що базується на ринкових принципах без жодної верхньої граничної цінової межі», «ми скасували фіксовану максимальну величину для тарифів на тепло шляхом відкликання постанови Уряду No 560 від 26 червня 2019…».
Суть ви зрозуміли: наші соціально незахищені групи населення, зокрема, пенсіонерів, тупо кинули в пащеку транснаціональних корпорацій.
У цьому ж документі передбачено «процедуру зміни постачальників для побутових споживачів», що, по-суті, ні на що не впливає, оскільки ціну диктуватиме так званий «ринок». Щодо останнього, то щоби у читачів не залишалося жодних ілюзій, що так званий «ринок» в умовах глобалізму є лише картельною змовою кількох світових корпорацій, вчергове нагадаю те, про що писав 13 липня 2013 року:
«Немає жодної фінансової кризи – є картельна, або кланова змова вузького кола осіб з метою подальшої концентрації влади у своїх руках. Для зомбованих псевдо-експартами можна порекомендувати ознайомитися з грунтовним дослідженням швейцарського математика Джеймса Глаттфельдера, який довів, що світову економіку контролюють 737 акціонерів, серед яких 150 чоловік ключових фігур!
У вже згаданій доповіді Римському клубу чітко зазначено:
«… У наші дні в торгівлі домінують великі глобальні корпорації [читай – 150 ключових осіб, – авт.]. Сьогоднішні ринки географічно покривають весь світ, тоді як моральні принципи та законодавчі обмеження зазвичай застосовуються лише до конкретного народу та культури. Це призводить до виникнення феномену економічної глобалізації, де ринки (в основному ринки капіталу [читай – гроші, якими розпоряджаються 150 ключових фігур, – авт]) можуть спонукати законодавців скоригувати законодавство так, аби задовільнити інвесторів та акціонерів».
Також у цьому джерелі чітко та відверто сказано, що «глобалізація – це спроектована інтеграція багатьох національних господарств, що колись були відносно незалежними, у єдину міцно пов‘язану глобальну економіку, організовану навколо абсолютної, а не порівняльної переваги».
Порівняльна перевага – це перевага окремої країни, обумовлена її природними чи економічними особливостями, у виробництві певного виду товарів і послуг. Абсолютна перевага забезпечується, зокрема, особливими факторами виробництва, до прикладу, технологіями. Сьогодні абсолютна перевага в руках тих самісіньких 150 ключових фігур (є також дані, що це коло сьогодні ще більше звузилося), а відтак «варто лише країні погодитися на вільну торгівлю та рух капіталу, вона фактично стає інтегрованою до глобальної економіки і втрачає право самостійно вирішувати, чим торгувати чи не торгувати.
Також у доповіді зазначено, що «СОТ, Світовий банк та МВФ почали проповідувати євангелії глобалізації, що на додачу до вільної торгівлі означає вільний рух капіталу у міжнародних масштабах… СОТ, Світовий банк та МВФ самі собі суперечать, прислуговуючи інтересам транснаціональних корпорацій та їх політиці офшорного виробництва в гонитві за дешевими трудовими ресурсами, та при цьому хибно іменуючи це «вільною торгівлею».
Можна продовжувати цитування, розвиваючи глибше думку й аргументуючи її так званими «загальновизнаними авторитетами», серед яких насправді є достатньо людей, котрі розуміють катастрофу, що насувається. Проте повернімося до України. Звертаючись до глобалістів, автори доповіді Римському клубу, застерігають:
«Аби приготувати цей глобальний омлет, вам спочатку потрібно розбити яйця, роль яких відіграють окремі держави. Незважаючи на те, що країни мають багато гріхів, щоб їх спокутувати, вони залишаються головним осередком спільноти та органів, відповідальних за розробку політики. Недостатньо дезінтегрувати їх в ім‘я абстрактного «глобалізму», хоча деякі федерації національних спільнот [читай – місцеві олігархи], можуть у цьому допомогти. Але коли країни дезінтегруються, не залишається нічого, що можна було б об‘єднати в інтересах легітимно глобальних цілей».
Щоби ви зрозуміли – глобалісти, організувавши, зокрема й за допомогою однієї чи кількох «кремлівських веж», неконституційну зміну влади цинічно поіменовану «Революцією Гідності», в Україні (звісно – не лише у ній) запустили сценарій в інтересах НЕлегітимних глобальних цілей, фактично розбивши то яйце, яким є кожна окрема національна держава. Як і розвал СРСР, з наступною «доларизацією» новостворених держав, так і шахрайська приватизація, виведення зі складу держави НБУ, антиконституційний розпродаж національного багатства – української землі та інші компоненти глобальної стратегії, фінансовий геноцид Українського народу, зокрема його «тарифний» різновид, є явищем не випадковим. Щоби протидіяти йому, адекватним і природовідповідним людям слід об‘єднуватися, а тим, хто розуміє суть процесів – намагатися пояснювати її людям.