"Так буває і в арміях, і в громадських правліннях: можновладці часто не належать до тієї спільноти, якою правлять, а отже – не відчувають ні поблажливості, ні участі до підданих".
Умберто Еко, "Баудоліно"
Попалося на fb пару постів і коментів про необхідність зняття мораторію на землю від людей, які себе з патетичним надривом позиціонують як націоналісти. За всіма вторинними політично-статевими ознаками їх можна ідентифікувати як Аваківської орієнтації, хоча самі вони від такої спорідненості категорично відмежовуються. Взагалі треба зауважити, що "націоналісти", які випірнули з глибин "націоналістичних" ГО і партій аваківської заточки, поводяться вельми агрессивно і в диспутах беруть на горло. З їхнього боку відбувається такий яскраво виражений гевулт, рясно пересипаний звинуваченнями на кшталт "тільки Путіну це треба…", або "явно видна рука ФСБ…" і таке інше. І це все дуже агрессивно, з чітким ідеологічним тавруванням; складається враження, що людина от зараз, в приступі епілептичного патріотизму, почне висмикувати на собі волосся і порве останню кацавейку – так багато націоналістичної експресії.
То от на fb декілька таких клієнтів у звичній манері напирали на той аргумент, що продавати землю таки треба, причому – терміново. Звісна справа, що хто проти – той не зовсім пристойна людина зі слабими нейронними зв'язками, розладнаною психікою і все таке інше; це вони – як і належить "націоналістам" з авакіської скороварки – коротко і дохідливо формулювали матом. Ну, як і належить укрАінскім націоналістам.
Їхня аргументація, зазвичай, містить два основні посили. Перший – в країнах, де проведений подібний розпродаж землі, відсоток прибутків агросектору зростає. Тому що приходять солідні компанії, вкладають бабло в нові технології і країна з того має кошерний ґешефт. А прибуток держави – це єдиний пристойний аргумент "в борьбє за ето". Хоча в нашій країні "прибуток держави", це є така абстракція… як би вам пояснити… – це якби шахтарі вилізли з шахти і, задоволено потираючи натружені долоні, заявили, що вони з Ахмєтовим на "Ротердамі" заробили ще пару мільйонів доларів.
Аргумент другий – селяни будуть мати можливість продати землю за ринковою ціною, а значить – отримати пристойний капітал і вкласти його в бізнес чи використати якось інакше.
Ви багато спілкувалися з селянами на бізнесові теми? Мені приходилося, коли я працював директором агрофірми. Тому маю уявлення про те, в які бізнеси будуть вкладатися гроші і як взагалі вони будуть використовуватися. Але ще більше маю уявлення – як їх будуть кидати при куплі-продажі. І жоден ліберал не прийде їм на допомогу. Ось це я знаю точно.
Окремою стрічкою: коли висуваються аргументи про приватні землі в Європі, то не забувайте, що мекка фотографів – долина Вальдорча – з ідеально розораними пагорбами чи схожі на поля для гольфу підстрижені лісові галявини Санта-Маддалени з їхніми іграшковими будиночками – вони в приватній власності сотні і сотні років. І там власників землі не виморювали голодом і не позбавляли своєї власності – всієї! – на користь колгоспів. А "куркулів",тобто найкращих господарів – до Сибіру вагонами не вивозили. Тобто, там, переважно, власники землі – місцеві. І свої господарчі навички вони не втрачали. У нас же – у всіх сенсах пост-геноцидний стан. І нашим селянам ніякої допомоги ніхто не планує.
Звісно, багатьом старим, хворим і таким, що перебувають глибоко за межею бідності було б вигідно продати землю, зітхнути з полегшенням і хоч трохи пожити, не рахуючи копійки. Але не забуваймо основне: ми зараз говоримо про стратегічний розворот нації – про прихід на наш ринок іноземного капіталу, про неминучу лавиноподібну криміналізацію цієї сфери (особливо за відсутності правоохоронних органів як таких) і про фатальний відрив землі від нації.
Так от, на цьому багряно-рожевому фоні зацікавленість земельною темою "націоналістів", в чиїй символіці відчувається рука дизайнера, що попередньо попрацював з аваківцями – це для мене вельми цікавий симптом, що пацани вже готуються до "оптимізації" земельного ринку. Ну, і відповідна роль Авакова в майбутній "земельній реформі", з його матомговорящімі "націоналістами", вельми прогнозована і до болі "правоохоронна". І абсолютно без різниці – залишиться він при владі чи ні; так само, як до лампади був офіційний статус Леоніду Ройтману, коли він був в Україні "при ділах".
Детальне висвітлення теми землі, навіть в межах скромного матеріалу, накопиченого у мене, потребує серйозної статті сторінок так на 20 – 25. Тому буду коротко, але не тільки про землю. Оскільки і розпродаж екстерном землі, і Зєлєнскій президент, і Кернес – мер… можна довго перераховувати – це є наслідок. А причина – абсолютна відсутність національної політики як такої.
Земля & money. 
Аргумент про зростання валового продукту в пеньонзах – то є чиста і свята правда. Тому що коли прийдуть Каргіл, Сингента, Дюпонт і Байєр (який злився в генно-модифікованому екстазі з Монсанто), то на наших землях вони піднімуть не тільки урожайність з центнеру (на перші років десять максимум, вже перевірено і доведено), але і прибутковість свого бізнесу через перепрошивку внутрішнього законодавства, яке буде заточене під їхні інтереси і їхні технології, зокрема - насіннєві.
А що вже наші містечкові народні депутани ляжуть під Каргіл і Сингенту з тією готовністю, з якою трудова київська Окружна робить стійку, тільки-но почувши звуки кавказького шансону з дзеркально затонованої "іномарки" – то навіть не сумнівайтеся.
"Але ж вільний ринок землі – це не наші примхи, це – вимоги МВФ!" – приречено кивають одна на одну і хрестяться на образи представники двох міцних (таких міцних, що здатні б витримати не одного Юду зі своїх рядів) гілок влади – законодавчої і виконавчої.
Знаєте… У мене був, царство йому небесне, дядьо у Львові. Він був звичайний, мало кому відомий (ну, тому що не Поплавський і не Бебик…) професор, завідувач кафедри економіки лісового господарства, яку колись сам і організовував з нуля.
Так ось, від дядьо мені залишилося дві досить рідкісні книжки, які він дав мені почитати при останній зустрічі – "Глобальні зміни світу 2025" (доповідь Національної розвідувальної ради США) і книга Джозефа Стігліца "Глобалізація і її тягар". У вільному продажі я їх, на жаль, не бачив. Останню, якби моя воля, я б взагалі перевидав максимальним тиражем; а ще краще – у вільний доступ, в інтернет. Книга ця написана нобелівським лауреатом 2001 року з економіки, який свого часу працював в адміністрації президента США Білла Клінтона а також віце-президентом і головним економістом Світового Банку.
З рецензії журналу "The Economist" на книгу Дж. Стігліца:
"Серед найнепримиренніших критиків Міжнародного валютного фонту – лауреат Нобелівської премії економіст Джозеф Стігліц, колишній головний економіст Світового банку. У своїй книзі Стігліц звинувачує МВФ у тому, що ця організація, на його думку, є вірною маріонеткою Вашингтону і Уолл-стріт і що політика, яку вона проводить абсолютно не відповідає потребам економік країн, що розвиваються".
Як ви розумієте, пан Стігліц про економічну політику МВФ знає все, як і про її печальні наслідки для країн, де ця політика проводилася.
Зокрема, Дж.Стігліц прямо звинувачує МВФ у вирощувані олігархічної системи в Росії. Натомість, приводить приклад Китаю, який відкинув рекомендації МВФ і почувається досить непогано. Якщо ж порівняти динаміку розвитку Китаю на фоні стрімкої деградації Росії, то мимоволі виникає питання: а чого варті оті поради МВФ і якої мети вони домагаються? А що МВФ керується своїми певними ідеологічними уподобаннями, то про це – прямою мовою:
"Ідеологія визначала політичні приписи, і від країн очікували слідування рецептам МВФ без зайвих обговорень".
Що ж це за ідеологія?
"Заснований на переконанні, що ринки часто працюють незадовільно, наразі він (МВФ) з ідеологічним запалом обстоює вищість ринку. Заснований на переконанні необхідності міжнародного тиску для забезпечення у країнах більш витратної економічної політики – такої, що передбачає збільшення державних видатків, зменшення податків чи зниження процентних ставок для стимулювання економіки, - сьогодні МВФ, як правило, надає позики тільки тоді, коли країни урізають бюджетний дефіцит, підвищують податки чи процентні ставки, що веде до скорочення економіки".
І, як результат такої політики –"Ті, для кого був не байдужим демократичний поступ, стали свідками того, як умови, які міжнародні позикодавці ставили перед позичальниками, підривають національні суверенітети".
Так може підрив національного суверенітету і є кінцевою метою "економічної" стратегії МВФ?
"Для селян у країнах, що розвиваються, які тяжко працюють, щоби сплатити борги своєї країни перед МВФ чи підприємців, які потерпають від високих податків на додану вартість, запроваджених на вимогу МВФ, є системою поборів без права на голос. Розчарування міжнародною системою глобалізації під егідою МВФ зростає з тим, як біднякам в Індонезії, Марокко чи Папуа Новій Гвінеї урізають субсидії на пальне і продукти, з тим, як у Таїланді зростає рівень захворюваності на СНІД через скорочення витрат на охорону здоров'я на вимогу МВФ, і з тим, як родини у країнах, що розвиваються, примушують платити за освіту їхніх дітей згідно з так званими програмами покриття видатків, і вони приймають тяжке рішення не посилати до школи своїх доньок".
Урізання субсидій на пальне… скорочення витрат на охорону здоров'я… оплатна освіта… щось таке дуже знайоме, чи не так? Таке враження, що ми одними "економічними" стежками ходимо.
А тоді давайте, на хвилиночку, зробимо паузу і задамося питанням: а що означає цей термін, "національний"? Національна освіта, національна охорона здоров'я, національна оборона? Хіба не має бути пріоритетом для національної держави надання максимально якісної освіти кожному представнику своєї нації? Хіба не через національну державу нація реалізує свої таланти, свій потенціал? Хіба освіта перестала бути найприбутковішою національною інвестицією в стратегічній перспективі? Чи визначення Адама Сміта щодо людського капіталу вже втратило свою актуальність? То що це за така політика, яка знищує національну освітню систему, яка обмежує доступ нації до освіти?
І це є перше і найголовніше, що змушує визнати рекомендації МВФ руйнівними для національної держави, тобто – антинаціональними. Але тут виникає наступне питання: а що це за "національна" влада, яка з легкістю проводить подібну антинаціональну політику?
Наведу ще одну цитату від Дж. Стігліца, яка характеризує підхід МВФ до формування рекомендацій економічної моделі:
"Програми МВФ, як правило, диктуються з Вашингтону і розробляються під час коротких відряджень співробітників МВФ до міністерств фінансів та центральних банків, де вони зосереджено вивчають цифри, а проживають у комфортабельних столичних п’ятизіркових готелях. Ця різниця більш ніж символічна: ніхто не може ні пізнати країну, ні полюбити її, доки не побуває в сільській глибинці. Безробіття не можна сприймати лише як статистику, як економічний "список загиблих", безвинних жертв у битві за зниження інфляції чи за те, щоби західний банк повернув свої гроші. Безробітні – це люди, що мають свої сім'ї, чиє життя погіршується – іноді непоправимо – через економічну політику, яку рекомендують чужинці і, як у випадку МВФ, яку вони успішно нав’язують. Новітню (військову) техніку розробляють так, щоби уникати фізичного контакту: кидаючи бомбу з висоти 15 кілометрів, не відчуваєш, що насправді чиниш. Новітній економічний менеджмент схожий: з номеру в розкішному готелі можна нав’язувати політику, над якою двічі подумаєш, якщо особисто знаєш людей, чиї життя вона поруйнує."
З вищенаведеного усвідомлюємо: менеджменту МВФ, який висуває вимоги вільного розпродажу землі, глибоко індиферентно, що буде з нашими селянами і взагалі з Україною в результаті зняття мораторію на продаж землі. І ще один момент, який мене вельми цікавить: коли оцей самий менеджмент, якого Стігліц в контексті розробки руйнівної економічної політики позиціонує терміном "чужинець", обговорює з нашими містечковими геніями фінансових оборудок штибу Гройсмана чи Ґонтарєвої якісь макроекономічні показники з розряду "середньогоспітальної температури", то чи закладають вони в ті схеми коефіцієнт на "усушку" і "утруску" – я про викрадений і вивезений капітал? Чи вводять в свої розрахунки оцю нашу основну державотворчу константу – темпи розкрадання владою бюджету, що вимірюється в кілотоннах грошової маси за секунду? А якщо – ні, то знову ж: цей наднаціональний "менеджмент", вибачте, настільки тупий, що не в курсі цих оборудок чи ця схема – "верхи розкрадають – низи віддають з втратою національного суверенітету" – тупо і є сенсом фінансової "допомоги"?
Адже неможливо вирішити шкільну задачку про ванну, в яку з однієї труби капітал "вливається", а через невідому кількість насвердлених дірок – "виливається". Тому немає сенсу впроваджувати якісь хитрі економічні моделі чи брати нові і нові позики, допоки відсоток розкрадання такий, що на Заході взагалі відмовляються вірити в його реальність.
Щодо насіння, про яке я згадував раніше. Ви ж в курсі, що Монсанто на Вінничині побудувало насіннєвий завод? Не знаю, як він там зараз називається, може також "Байєр", але не суть.
А ви в курсі, що потужності цього насіннєвого заводу можуть задовольнити всю територію України?
А ви в курсі, як у тій же Південній і Центральні Америці зникають місцеві сорти кукурудзи, а на ринку залишаються тільки запатентовані Монсанто, які треба купувати з року в рік і платити по патенту на інтелектуальну власність? А про вимивання з обігу в Азії місцевих сортів рису? А про бавовну в Індії? Я просто навскидку те, що лежить на поверхні. Так якщо ви про це не чули – може б поцікавилися? Ви говорите про якісь абстрактні цифри і графіки, які ніяк не відображають реальний стан речей для тієї економіки, яку б ми мали називати національною: це та, в якій мусить бути присутня така одиниця виміру, як селянин, і саме український селянин.
А в курсі, в яку кабалу потрапляють фермери (причому не тільки в Азії чи Африці, а й у тих же США і Канаді), які починають працювати з патентованим насінням? Якщо ні, то також поцікавтеся.
Що ж відбувається в реальності на вільному ринку землі в корумпованій і бідній країні – коротко на прикладі Аргентини.
Коли Аргентина відкрила кордони і зняла обмеження для іноземного капіталу, то в результаті так званої соєвої революції, за десять років національна сільськогосподарська економіка змінилася повністю. Якщо раніше фермери забезпечували внутрішній – і не тільки – ринок якісними і різноманітними продуктами, то агромонстри, захоплюючи землі, почали масово вирощувати ГМ-сою на експорт.
До 2004 року 48% землі вже були під соєю, у технологію вирощування якої закладене використання "раундапу". Хто більш-менш серйозно цікавився темою ГМО і зокрема "раундапом", то в курсі, що після 5 – 7 років використання цієї технології, мікрофлора грунтів починає вимирати.
Також є великою проблемою мор комах на полях ГМО. Що це відбувається масово, зокрема з бджолами – то вже є і наша самовбивча буденність. До речі, на fb є група бджолярів, то можете у них поцікавитися – як часто і в яких масштабах відбувається бджолиний мор. Думаєте, це вас не стосується? Не можна з апатичністю дохлого удава спостерігати, як отруюють воду і грунти, тобто – нашу землю, і сподіватися, що тебе це обійде. Тебе може й обійде, але тоді рахунок буде виставлений твоїм дітям чи онукам. Навряд чи ви в курсі, що вже моделюють прогнози ситуацій, коли вимирання бджіл досягне своєї критичної точки (а значить, для частини населення кількість продуктів харчування і їх ціна також увійдуть в зону недосяжності). Кажуть, картини вимальовуються вельми вражаючі – зі збройними бунтами в фавелах і далі – всюди.
Але й це не все. Розрив харчового ланцюжка у природі – це навіть не відключення вашого особистого холодильника від мережі. Ви не повірите, але це набагато гірше.
Хто взагалі не в курсі масштабів цієї проблеми – тут, в загальних рисах.
Але повернімося до Аргентини.
Провідний аргентинський агроеколог і фахівець з ГМ-технологій Уолтер Пенге: "Якщо ми продовжимо цей шлях ще хоча б років 50 – взагалі нічого не зможемо вирощувати на грунтах".
На той момент (а це 2003 – 2004 роки) кількість молочних ферм зменшилася приблизно наполовину і молоко в Аргентину почали завозити з Уругваю. Звісно, ціна була вищою, аніж раніше в Аргентині.
Сотні тисяч селян, які продали свої клапті землі, не мали роботи, тому що виробництво монокультури механізоване, уніфіковане і не потребує багато робочих рук. Їхню подальшу долю можна екстраполювати на наших селян.
Якщо в 1970-тих роках в Аргентині за межею бідності було близько 5%, що є дуже мало як для країни Південної Америки, то у 1988 – 30%, а у 2002 – 51% (цифри від американського аналітика Фредеріка Енгдаля).
Аргентинські тітушки палили врожай дрібних фермерів, які не хотіли продавати свої наділи, вбивали і викрадали худобу, за класичними рейдерськими схемами (фальшовані документи тощо) віджимали господарства. Знайома картина?..
Близько 200 тисяч дрібних господарств було розорено або віджато. Люди, не адаптовані до іншого життя, вливалися в міський люмпен з усіма печальними наслідками.
Чому я саме про Аргентину? Не мною підмічено, що наші країни в плані агросектору – земля, ментальність селян, криміналізованість влади – досить схожі.
А щоби у вас не було ілюзій відносно нашого стану - той же Стігліц ставить Україну в розряд "слабких" і навіть "безсилих".
То так і запишемо: в безсилу країну входять світові монстри, а наша внутрішня так звана еліта, якщо й поступається їм, то тільки масштабами, але не цинічністю і апетитами. Такі собі піраньї біля акул. І урвати свій шматок землі будуть хотіти всі.
Можна було б навести ще масу подібних прикладів. Хоч би та ж Індія, де продажні чиновники відкрили зелену вулицю ГМ-бавовні, і де через насіннєво-технологічну кабалу "Монсанто" покінчили з життям близько 250 000 селян. Вдумайтеся: двісті п’ятдесят тисяч самогубств. Люди просто зіткнулися з ідеально відлагодженою машиною по вичавлюванню грошей. Думаєте, до наших селян буде інше ставлення, коли вони залізуть в ту кабалу?
Кажете, світ і ринок жорстокий? Ні, то просто ви нелюди і для вас – що індійські селяни, що українські – однаково чужі.
Про цю жахливу ситуацію (в Індії) відзнятий документальний фільм - «Cotton for my shroud» („Бавовна для мого савану”).
Щодо ГМО. 
Цей термін – ГМО – трудами багатьох інфотітушок перетворений на такий собі напівконспірологічний жупел. Якщо ти негативно згадуєш за ГМО – ти або конспіролог, або просто ворог технологічного прогресу. І те, і те – як би апріорі.
Притому жоден опонент, з ким мені приходилося дискутувати на цю тему, не мав ані найменшого уявлення, що ж це таке – ГМ-технології. А серед таких були різні люди, зокрема колишній міністр екології. Коли я йому за кавою прочитав коротку лекцію, то він сказав, що якби це було правдою, то відповідні державні структури, які відповідають за харчову безпеку, били би в дзвони. Мене ще тоді здивувала його наївність… Довелося розповісти йому, як відповідні державні чиновники лобіюють Монсанто і Сингента. На той момент у мене була і така інформація.
Якось мене запросили на передачу по ГМО. http://1tv.com.ua/video/12171/load
В студії була досить серйозна публіка, з академіками включно. Практично всі присутні говорили про серйозні ризики і загрози; і це треба було бачити і чути – рівень "контраргументів", які застосовував один з ведучих цієї програми – Ігор Годецький. Зазвичай, десь так і відбуваються типові диспути на цю тему.
Земля – не тільки грунти.
Що таке земля? А це – як для кого. Є нації, які й досі можна назвати кочовими, які взагалі не прив’язані до землі, як от цигани, і це закладене в їхню ментальність, в їхню культуру. Є нації, які були напівкочовими, але в активний період європейської колоніальної політики чи в результаті воєн опинилися в межах кордонів нових політичних утворень, як ті ж арабські держави, чиї кордони допомагав викреслювати Томас Лоуренс (Аравійський). Але ці нації, навіть маючи свою територію, не мають того ставлення до землі, яке є у нації хліборобів. Це зараз у пустелі кожний квадратний кілометр – гіпотетичні пару десятків нафтових свердловин. А раніше – просто пісок чи голе і випалене каміння і якийсь пористий шлак, схожий на відвали металургійних комбінатів; звісно, це все сьогодні можна продавати естетам, як от "марсіанські" пейзажі Ваді-Рам, але раніше, до епохи нафти і конвертованого естетизму в режимі HDR, реальну цінність мали оази, території навколо них і перехрестя караванних шляхів. А самі переходи по пустельних пейзажах особливо радісних чи естетичних емоцій не викликали, а асоціювалися з пекельним випробуванням.
Для націй осілих, які й формувалися як землеробні, кожний клаптик землі – це не просто територія. Це – земля, яка родить. І оця родючість землі увійшла в їхню ментальність, в їхню культуру.
Шпенглер писав, що культура народу "… розквітає на грунті строго обмеженої місцевості, до якої вона і залишається прив'язаною, на зразок рослини. ... Кожна культура знаходиться в глибоко символічному зв'язку з матерією і простором, в якому і через який вона прагне реалізуватися".
То в цьому контексті: що буде, якщо відірвати українську культуру від української землі, якщо сприймати її виключно як ринковий товар? Гідроніми і топоніми стали невідривними елементами наших народних пісень і епосів. А є й такі, що дали ім'я битвам. І що ці битви відбулися на нашій землі, то значить наші предки воювали не за якісь абстракції, а саме за землю. І якби не відстоювали своє право на цю землю – то і нації такої б не було – українці. Не було б нашої мови, не було б тих сотень тисяч пісень, наших хаток, садочків вишневих, кобзарів, наших барвистих національних орнаментів – всього того, що і є насправді Україна, а не ота новоутворена абстрактна "УкрАіна", що начинена, як шрапнеллю, антиукраїнським елементом з українським паспортом.
Наша українська цивілізація – це не синтетичний продукт антинаціональної совєцької скороварки; ця цивілізація віками сплавлялося з різних етносів в єдину українську націю – зі своєю мовою, культурою і ментальністю козаків-хліборобів. І погана вона чи хороша – це наша мова і наша культура. А без цього живого наповнення вся та зовнішня ритуальна державність – то буде як порожня хітинова оболонка від бджоли, яку зсередини переварив і виїв павук.
І от тепер ці цинічні корчмарі, які живуть за принципом "Ubi bene - ibi patria", мають намір приватизувати і розпродати нашу землю.
І хто ще не усвідомив – це буде початок кінця українства як нації, як етнічної культури. Тому що наша культура, наша ментальність дійсно кров'ю пов’язані з цією землею. Кожен з нас має предків, про яких і не здогадується, але які свого часу – триста… п’ятсот… чи й більше років тому таки добряче шаблями рубалися, інакше б ми не жили сьогодні на цій землі.
І якщо таки ТАМ щось існує, і нас зустрінуть наші предки – що ми їм скажемо? Що розпродали землю і маємо з того кошерний ґешефт?
Може, шановний клір підкаже – що нам відповідати, коли потрапимо в те Царство Боже? Хоча, навряд чи ми туди потрапимо…
А ви самі, наше шановне священство, що будете відповідати?.. Ви ж не сподіваєтеся, що на вас Там чекають якісь індульгенції? Це ж тільки тут можна погратися в такі папірці. Навряд чи гріхи бездіяльності будуть списані, тому що Він дарував Життя не для того, щоби ми пасивно чекали Смерті. Мусить бути якась вища місія цього явища – Життя.
Я так підозрюю, що навпаки: той, хто від Його імені щось Тут говорить – Там буде відповідати вдвічі.
І, до речі, поки ми ще тимчасово Тут: не підкажете часом – що робити тим селянам, котрих неминуче будуть дурити спритні корчмарі, викуповуючи землю? Тільки не кажіть, що то є "політика" і вас то не обходить. Краще не кажіть мені того, тому що національна політика – це і є життя нації.
Ви можете собі уявити, щоби бійці УПА прийшли до пароха, а він їм – "політика – то не моя справа". Не можете? – от і я не можу.
А цікаво: чи вважається "політикою" Львівський синод 1891 року, який зобов’язував священиків займатися суспільно-економічною діяльністю? Дякувати Митрополиту Шептицькому, що на селі почали відкривати і каси взаємодопомоги, і читальні, і спортивні товариства…
І "Просвіта", і наступні УВО і ОУН – все те виросло з попередньої "політики", яку проводив національно-свідомий клір. Це ще були та церква і той клір, які відчували свою відповідальність за долю народу, а тому апріорі були політиками в класичному античному сенсі.
Політика (активність) – це Життя. Аполітичність (бездіяльність) – це Смерть. Є така формула в горах: "Не спи – замерзнеш!"
За все буває покарання. Адже Бог – це не "добро" і не "зло"; Бог – це справедливість. Бог встановлює закони, які діють непорушно в будь-якій точці Всесвіту. І все, що ми робимо – все підпадає під дію цих законів. А те, що ти собі нафантазував про Бога – то твої дитячі забавки і твій власний атеїзм.
Немає бажання займатися політикою?.. Кажете, "брудна справа"?.. Ну, тоді розслабтеся і прийміть з насолодою – бо пацани з "95 кварталу" будуть нашими політиками, а оцей кентавр - ЗєлєнскоБогдан, у якого – чи то дві голови, чи то два крупа – буде нашим "національним лідером" (ну, щоби вже до всіх дійшло – в яку прірву ми падаємо і чого варта вся та наша патріотична патетика на свята).
Нема бажання володіти землею? – землю відберуть, хоча лопату в руках і залишать. Ти ж хотів працювати на землі і не займатися політикою? Тобі фантастично повезло: новиє ліца якраз енергійно над цим працюють – аж шаурма підгорає. Вже скоро, потерпи трохи… Це буде таке собі світло в кінці тунелю до крематорію історії.
А, то ти взагалі не віриш в Бога?.. Та то таке. Думаю, Він те якось вже переживе, як пережив такі миттєвості, як мезозой з палеозоєм. Але Він за тебе все одно не забуває і щоби максимально просто пояснити тобі, як влаштований цей світ, Бог для тебе придумав простий і ясний Закон збереження енергії. А щоби ти його засвоїв, Він послав ніндзя-будівельників, аби ті в люті морози на заледенілому розчині збудували тобі школу; а передова, імені Роберто Мугабе, бригада карпатських лісорубів з самурайським завзяттям і азійською жорстокістю нарубала і сплавила трохи того лісу, жертовно затопивши в селах нижче по течії своїх же братів і сестер во Христі – тільки заради того, щоби вінницький, орденів Нельсона і Гамільтон, меблевий комбінат з того лісу наробив тирси, а вже з тирси і формальдегідної смоли зліпив парти і шкільну дошку; а лакофарбовий дзен-комбінат злив в річку неочищену воду з нірвани і ненароком потруїв в річці всю рибу, поки зварив для тої шкільної дошки цеберко фарби кольору прокурорської совісті; і все це – тільки заради того, щоби ти, гомункулус людини, пішов до школи і засвоїв цю основну і фундаментальну заповідь – Закон Божий Збереження Енергії, записаний на скрижалях Його апостолами – Лейбніцем, Джоулем і Пойнтінгом.
Що, не вчив?.. А як же ти, нещастя, живеш тоді на світі Божому? Тоді - особисто для тебе:
І сказав Він: "Якщо в будь-якому процесі енергія одного виду зникає, то замість неї з'являється енергія в іншій формі в кількості, строго еквівалентній першому.
І так буде всюди – на городі, в школі, у вуличній бійці і в національній політиці. Всі галактики, всі термоядерні синтези, вся хімія – органічна, неорганічна і колоїдна, і все буття людське буде підкорене цьому закону. І хто думає, що зможе на кривій козі об’їхати цей мій Закон – той йолоп і атеїст!".
Але схоже, тобі так і не дійшло – звідки береться видозмінений результат в політиці? Тоді бери буквар і шуруй назад в школу. Бог не буде заради тебе змінювати свої закони. У нього весь Всесвіт на тих законах тримається. Ти хочеш, не виділяючи енергії і не прикладаючи ніякого зусилля мати свою національну державу? – так ти дійсно є звичайний атеїст. А, я забув – ти ж молишся…
Твоя молитва – "Боже, зроби!.." – це є молитва циніка, атеїста і халявщика, який просить якогось метафізичного чуда при своїй повній бездіяльності.
Єдине, що ти можеш просити – "Боже, допоможи мені зробити!.." – і починати робити самому; словом чи ділом – не суть, тому що слово певної сили і в певному напрямку – це також квант енергії, який іноді може спричинити початок термоядерного синтезу в людських душах.
Коли ж ти бездіяльно сидиш і зітхаєш – на все Божа воля! – ти брешеш, як остання падлюка, перекладаючи свою провину на Його волю. Тому що це не Його Воля (адже Він дав тобі право свободи вибору між добром і злом) – це відсутність твоєї власної волі, це твоє власне безволля і безсилля. Це твоя власна лінь і відсутність віри, що все можна змінити тільки в результаті боротьби і труду. А якщо у нації немає віри у власні сили, а клір випестує в душах мирян не боротьбу, а терпіння, то такій нації і воздається – "по вірі".
То знаєш, що я тобі скажу? Раніше таких атеїстів, за спробу єретичного ставлення до основних термодинамічних Божих заповідей, Свята Фізична Інквізиція спалювала в муфельних печах.
І це було правильно.
Амінь!
А тепер, оскільки всі зациклилися на нафті з газом і за інерцією продовжують вважати саме ці ресурси найціннішими, то я просто наведу цитати, які колись використав в якості епіграфу для своєї статті про ГМО. Це, так би мовити, імперативні тези від людей, які тихою сапою і будують той умовний "ковчег" для себе і собі подібних, не чекаючи початку карнавалів у фавелах чи де воно там почнеться з такою екологічною динамікою. Це висловлювання людей, які і формують нашу реальність.
*
„Їжа - це влада! Ми використовуємо її, щоб змінити поведінку людей. Дехто назве це підкупом. Нам все одно, вибачатися ми не маємо наміру".
Катерина Бертіні (Catherine Bertini), виконавчий директор Всесвітньої продовольчої програми ООН, колишній помічник радника Міністра сільського господарства США.
*
"Розгортається історичний бій, результат якого визначить майбутнє людства сильніше, ніж набагато більш масштабні війни за нафту, ніж тероризм чи політичні ідеології. Це боротьба за контроль над глобальним виробництвом, переробкою і розподілом продуктів харчування ".
Деббі Баркер, заступник директора міжнародного Форуму з питань глобалізації, Сан-Франциско, США.
*
„Той, хто контролює нафту, в змозі контролювати держави; той, хто контролює продовольство, контролює людей”.
Генрі Кіссинджер, 56-тий Державний секретар США.
*
Ну, а нам залишається тільки тверезо усвідомити, про що в цих тезах говорилося і екстраполювати глобальність цих сенсів на наші землі.
І от тоді ви належно оціните – що є наша земля в контексті фрази:
"Розгортається історичний бій… за контроль над глобальним виробництвом, переробкою і розподілом продуктів харчування"
П.С. А тепер, хто таки дочитав до кінця – може перечитати ще раз епіграф на початку цієї статті.
Коментарі: 0