Ліричний відступ.

Напевне, питання не в тему даної статті а, скоріше, в тему мотивацій, але – чому ми пишемо статті, коменти? Чому стільки часу і енергії витрачаємо на всю ту емоційну ірраціональність? Я не беру до уваги людей на зарплаті, бо там є здоровий глузд і практичний підхід – люди чужі ідеологеми переплавляють у свої матеріальні ресурси. Правда, за це вони розплачуються знищенням свого "я", знищенням свого лиця, своєї сутності (якщо вона у них була, звісно). Коли ти розумієш, що дехто "N" пише не свої думки, що він тупо відпрацьовує чиєсь замовлення, то втрачаєш до нього повагу і взагалі будь-який інтерес. Але, у всякому випадку, на виході у них є щось тактильно відчутне.  

А от ті, хто у свій вільний час і за свої? Значить, є якась метафізика, яка не дає спокою, якщо пишемо. А, можливо, це підсвідомі пошуки сенсу отого досить швидкоплинного явища, яке ми називаємо "життя.

Переважна більшість життя витрачає -  як от діти, які отримали капітал, але не здатні ним достойно розпорядитися і тому купують і купують іграшки, і так – до останньої копійки.

Схоже, що ми так і не здатні заглибитися в метафізичні сенси цього дару Божого, зводячи своє власне існування до утилітарно-біологічних процесів (хоча і там достатньо метафізики…). 

Життя, яке ми не здатні оцінити повною мірою і яке може обірватися в одну мить – кулею, осколком чи п’яним ідіотом за кермом.

Почувши про чиюсь смерть від кулі ми здригаємося, але – буквально на мить, тому що наступного дня вже можемо почути про нову смерть… ще через день – про нову, вже дитячу… і так вже через тиждень та, перша смерть, буде забута.

І ми не будемо знати причин тієї смерті, але наперед будемо впевнені, що зло – вкотре залишиться непокаране. Ми будемо впевнені в цьому, оскільки вже звикли до такого порядку. І з великою долею вірогідності якщо не самим цим злом, то дотичним до його здійснення будуть так звані "правоохоронні органи".   

Непокаране зло - це така аксіома нашої буденності, яку ми не можемо довести; ми просто знаємо це. Тому що живемо в країні переможного криміналу.

І вже звиклися з цим.

 

*          *         *

Я був у Львові, коли мені подзвонили і сказали: застрелили Дмитра Тимчука.

Ну, якщо точніше, то не зовсім так, не "застрелили"; мені повідомили версію шановного Антона Геращенка, який є радником у не менш шановного пана Авакова, який у свою чергу є смотрящім за міністерством внутрішніх розборок і кришування. В оригіналі фраза звучала так:

"Час назад, у себя дома при чистке наградного пистолета нанёс себе смертельное ранение патриот Украины и мой друг Дмитрий Тымчук".

Пан Геращенко – це ж радник цілого міністра, а там дурнів не тримають. Те, що він потім свою версію переграв, та ще й не раз – то не знімає питання щодо появи першої версії. Тому що мусили б бути якісь конкретні ознаки цієї чистки, якщо пан радник таке сказав. Бо якби пістоль стрельнув і лежав собі надалі цілий і не розібраний, то про яку чистку могла бути мова? Це б значило, що пан радник – збрехав, і для цього у нього були певні мотиви. Чи збрехало те джерело в правоохоронних органах, з якого черпав інформацію пан радник. Чи збрехав свідок подій. Але ж це неможливо – щоби збрехав пан радник міністра МВС. Бо кому тоді вірити, як не нашим правоохоронним органам?.. 

Неглибоке копання в інтернеті виявило одне з гіпотетичних першоджерел цієї гіпотези – про чистку; це пан Олексій Копитько. 

"У поліцію зателефонував помічник нардепа Олексій Копитько, який розповів, що до нього за допомогою звернулася дружина Тимчука. Вона і виявила свого чоловіка з вогнепальним пораненням голови. За її словами, він чистив пістолет і випадково вистрілив в себе".

19.06, 18:18.  https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20190619-zagybel-dmytra-tymchuka-vse-shho-vidomo-pro-smert-nardepa/

Тобто, пані бачила процес чистки і стверджує, що постріл відбувся випадково.  

Тут же, в цій статті, пан Геращено вказує більш конкретно:

"Радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко заявив, що загибель військового експерта спричинило необережне поводження з нагородним пістолетом.

Тимчук був нагороджений іменною вогнепальною зброєю в 2015 році – пістолетом Форт-17Р".

 

Військовий експерт – і необережне поводження з пістолетом?.. Щось одне треба викреслити.

В іншій статті, з посиланням на того ж Олексія Копитько, вказано конкретно:

"В полицию поступило сообщение от помощника нардепа Алексея Копытько. Он сообщил, что к нему за помощью обратилась жена Тымчука, которая за час до того обнаружила своего мужа в квартире с огнестрельным ранением головы. Пистолет, в результате ранения из которого умер надреп, - наградной Форт-17Р".

Ну, і оскільки все ж де-інде й лунають повні скепсису фрази – "а може патрон якось там у стволі застряв, а він не помітив…", то давайте підготуємо той пістолет до чистки.

Чистка пістолета, як і розборка, буває повна і неповна. Ми не будемо робити повну розборку (купа штифтів, пружинок, ударник і тд), тому що наразі нам це не потрібно.

 Ми зробимо так звану неповну розбору, причому саме пістолета "Форт". 

Це є мінімальна розборка, вона же – блочна (у всякому випадку це так колись у нас на тренуваннях називалося). Менше – вже ніяк...

Так ось, дуже цікаво було би подивитися відтворення картини "застрелився розібраним пістолетом".

Щодо гіпотез "пулька в стволі застряла": навіть, якби патрон якимось чудом залишився в патроннику і його б не замітили (друге чудо…), то третього чуда – пострілу – все рівно не сталося б. Тому що цвяшок, який б'є в капсуль патрона (ударник), вмонтований у оту чорну штуку – затвор. А без нього – ніяк… Навіть Антон Геращенко з його талантами б не стрельнув, хоч це й звучить неймовірно…

При повній розборці – наприклад, після інтенсивної стрільби – ударник виймається і промивається разом з каналом, в якому він повзає. Але наразі нам достатньо того, що зі знятим затвором – а це мінімальна розборка, яка дає можливість візуально оглянути весь внутрішній лівер і прочистити канал ствола – пістолет фізично не може стрельнути. Отже, чистка пістолета і постріл з нього – явища в принципі не сумісні і можуть відбутися тільки у хворобливій уяві пацифістського мозку якого-небудь речника.

І ще таким момент: зброя (якщо це не бойове чергування) зберігається без патронів в магазині. Тому що у спорядженому магазині пружина слабне і на останніх патронах може й дати клина. А під час чистки, як ви розумієте, ніхто патронами магазин не набиває. 

  Отже, з розібраного пістолета ми "стрельнули".

Щоби закрити тему чистки. В яких випадках чиститься зброя? – стрільби, регламентна, і "хочеться погратися". Пан Дмитро стріляв перед тим чи збирався стріляти? Ні. Щодо ймовірності регламентної чистки – то нуль і після нього купа нулів. Тому що це зброя офіцера – почищена, змащена і лежить собі в сейфі, нікого не чіпає і шаурму не просить. Це не автомат імені Хуго Калаssнікова, який ти носиш де-небудь в південному чорноземно-териконовому регіоні, через що всі змащені місця припадають бархатистою пилюкою. Щодо "хочеться погратися" – навіть не розглядається, оскільки маю уявлення про ставлення до зброї вже після десятка заходів на стрільбище з наступною обов’язковою чисткою зброї.   

Як варіант – Тимчук постійно носив з собою травмат, і тому періодично його чистив. Але чистка серед білого дня, в максимально навантажений справами час настільки неймовірна, що просто випадає з логічного ряду. Ну, і в будь-якому випадку: пістолет зі знятим затвором – не стріляє. А без знятого затвору – пістолет не чиститься. 

Ще один момент відносно травмату.

"Перший заступник прокурора Києва Павло Кононенко заявив, що постріл був один, поранення – в лобну частину над лівим оком".

Я вибачаюся, куля прямо пройшла чи під кутом?  Тому що пробити лобну кістку, з травмату…

Для розуміння – як стріляє травмат Форт-17Р (скріни з роліка).

Це – попадання в шматок пластиліну (дистанція – 5 метрів).

Можна припустити, що температура була низька і пластилін став твердий. 

Пивна банка.

Ну, і для експерименту – рекомендую взяти в праву руку іграшковий пістолет і приставити його прямо до лоба над лівим оком.

Стаття на сайті "Факти" від 19.06, з якої були наведені попередні цитати, закінчується таким:

"Джерело у правоохоронних органах розповіло виданню "Страна" про показання, які дала цивільна дружина Тимчука.

За її словами, Тимчук  не спав з 4 ранку. Останнім часом він був пригнічений. Випивав. У день загибелі ходив по квартирі і крутив у руках пістолет, клацав. У нього давно були песимістичні настрої щодо ситуації, його місця і ролі в житті, в політиці.

Говорив, що втомився, що життя втратило сенс і не розумів, що далі робити. Коли дружина перебувала на кухні, а він у кімнаті – прогримів хлопок. Коли вона зайшла, побачила, що чоловік лежить на підлозі з кульовим пораненням у голову.

Бородинську битву виграли французи. Про це знають всі, окрім московитів. Колись французи, які за часів царювання Миколи-І були присутні при московській реконструкції Бородинської битви, трохи ошелешено заявили – "Минуле Росії непередбачуване…". Це одна з версій появи цієї фрази (за іншою версією фраза належить англійцям). Ну, це так, ще один ліричний відступ.  

Це я до чого?

І минула доба, і з'явилася нова стаття, і минуле трагедії стало непередбачуване – як історія московитів…

Цитую статтю за 20.06 у тих же "Фактах".

 "Дружина загиблого Дмитра Тимчука розповіла, що нардеп грав зі зброєю, а не чистив її.

За її словами, Тимчук нібито грав зі зброєю, то вставляючи, то виймаючи магазин, пересмикував затвор, натискаючи на курок вхолосту.

Вона просила його не робити цього і покласти пістолет, але нардеп не слухав.

Після дружина відвернулася і пролунав постріл".

 

Автоматично можна відмітити дуже чітке, як для панянок, формулювання – що пересмикував саме затвор і натискав на курок вхолосту.  

Але для мене центральним є сам факт заперечення - нардеп грав зі зброєю, а не чистив її.  Тому що виникає питання: кому адресоване це заперечення – собі?.. Адже перші згадки про чистку були з посиланням на дружину.

Якщо пролунав постріл – значить в магазині були патрони. Питання: наскільки взагалі може бути реальною ситуація, коли офіцер вставляє споряджений магазин, пересмикує затвор, після чого "натискає на курок вхолосту"?   

В тій же статті:

 "Водночас колега загиблого нардепа з групи Інформаційний спротив Юрій Карін закликав ЗМІ не поширювати домисли про причини та обставини смерті Тимчука".

20.06, 13:25 - https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20190620-ne-chystyv-a-grav-zi-zbroyeyu-novi-podrobytsi-zagybeli-tymchuka/

З розумінням сприймаючи заклик пана Кари, хочу все ж запитати: якщо у першому варіанті, за 19.06, "дружина перебувала на кухні", то через добу  - "дружина відвернулася". Відвернулася – значить перебувала не на кухні, а в одному приміщенні з Дмитром Тимчуком, який вже не "чистив зброю" а "грався нею". З дозволу шановного пан Кари, один з двох варіантів локації підпадає під визначення – "поширює домисли про обставини смерті…"

І не можу втриматися, щоби не задати питання шановному панові Кара: наскільки взагалі можна вважати реальною картину, де "Тимчук нібито грав зі зброєю, то вставляючи, то виймаючи магазин, пересмикував затвор, натискаючи на курок вхолосту". Хотілося б почути від нього пряму і однозначну, як політ кулі, відповідь: він вірить у цю картину чи ні? А якщо ні, то як класифікує її появу?   

Я розумію, чому появилося це уточнення – що Тимчук зброєю грався, а не чистив. Тому що чистка і постріл – це для такого спеца, як, наприклад, пан радник Геращенко. Тому, без найменшого ризику бути пійманими (хто ж їх, ментів, буде ловити?), пацани цей делікатний момент і переграли. Але – все одно: хоч за новою версією Тимчук тим стволом і "грався", але ж грався – таки травматом… і пробив лобну кістку гумовою кулькою?

Гм… 

Тому, як того і варто було очікувати, ще через добу появляється на світ Божий ще один варіант, вже в кінцевій редакції:

"Однак, як виявилося, чоловіка у квартирі знайшла не дружина. (Який криміналістично точний термін – "виявилося"). 

З’явився свідок, який саме на момент пострілу перебував у квартирі. За словами однопартійця загиблого, Андрія Тетерука, це була помічниця нардепа.

Він також повідомив, що вона була цивільною дружиною Дмитра Тимчука, з якою він проживав останній рік.

Вона розповіла правоохоронцям, що зброя, з якої був здійснений постріл, була дійсно нагородною, але не травматичною, а бойовою".

21.06, 12:07 - https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20190621-smert-tymchuka-z-yavylysya-novi-detali/  

Тут характерною ознакою щодо свідків є термін "з'явився", що в купі з озвученими подробицями тільки підкреслює метафізичну складову цієї кримінальної трагедії.

Але, про всяк випадок, я ще раз пройшовся граблями по інтернету і надибав таке –

В журнале учета правонарушений райотдела Днепровского района столицы отмечалось, что в 12:15 среды, 19 июня, на линию “102“ поступило сообщение от помощника Тымчука - Алексея Копытько. Он сообщил полиции, что только что с ним связалась еще одна помощница нардепа - Алена Коваль, которая рассказала, что за час до этого Тымчук выстрелил себе в голову из наградного боевого пистолета марки “Форт“.

Тексти з цим абзацом під копірку повторюють сайти штибу Страна.юа,  Біг.мір і ще пара, точно не пам’ятаю, вже ліньки шукати.

А от в цьому тексті – знову дружина, і ім'я вказане:

Но, по словам жены Дмитрия Анны Тымчук, которая в момент трагедии была в квартире, её муж не чистил пистолет, а играл с ним: то вынимал, то вставлял магазин; нажимал на курок «вхолостую»; передергивал затвор.

https://nbnews.com.ua/politika/2019/06/20/zhena-dmitriya-tymchuka-rasskazala-chto-delal-ee-muzh-nezadolgo-do-smerti/

Але – тим не менше: помічниця депутата вказує, що зброя, з якої був здійснений постріл, була дійсно нагородною, але не травматичною, а бойовою. Тобто, всі наполегливо пишуть про травмат Форт-17Р і тут єдина пані помічниця депутата замічає, що той ствол, що лежить біля тіла, не травмат?.. Тобто, всі оті табуни поліцейських, оперативників, радників і речників, які побували на місці події, не угледіли основного – типу і моделі ствола, з якого був зроблений фатальний постріл?.. Ви тільки вслухайтеся в цю фразу:

"Вона розповіла правоохоронцям, що зброя, з якої був здійснений постріл, була дійсно нагородною, але не травматичною, а бойовою".

Я би десять гривень не пошкодував, щоби побачити вживу цю картину: помічниця депутата розповідає правоохоронцям, що зброя – не травматична а бойова. Думаю, що фотопортрети цих "правоохоронців" варто було б занести в каталог інтелектуалів пана Ломброзо, який, як відомо, спеціалізувався на типажах правоохоронців.  

  А взагалі-то пані досить обізнана в марках зброї, а також в курсі такого нюансу, що ствол є також нагородним… Про це їй повідомив Тимчук чи там бірочка була з гравіровкою? До речі, і що ж то за зброя?..  Також цікаво - хто і коли нагороджував – імена, підписи, журнали чи де там це можна побачити…

Того "Форта", який травмат, йому презентував Полторак по лінії Міністерства Оборони. Не здивуюся, якщо в процесі слідства випливе новий нагородний ствол, але  вже по лінії МВС. Наприклад, Глок-19, як у Пашинського.

До речі, коли будете Дмитра Тимчука заднім числом "нагороджувати", то для версії "чистка", окрім "Форта", не підходять також ТТ, Вальтер ПП, Глок, Макаров, як і мій улюблений Марголін, яким я колись собі мозолі натирав; і ще ціла купа, і все через ту ж причину – ударник в затворі.

Ну, і щодо версії "самогубство" – я вже рекомендував цю вправу: пістолет в праву руку і стволом – в лоб над лівим оком. Дуже природне і логічне положення, чи не так? Особливо, якщо розглядати з позиції "випадковість".

І ще буквально пару слів відносно реальності ось цієї картини:

"Дружина загиблого Дмитра Тимчука розповіла, що нардеп грав зі зброєю, а не чистив її.

За її словами, Тимчук ніби-то грав зі зброєю, то вставляючи, то виймаючи магазин, пересмикував затвор, натискаючи на курок вхолосту.

Вона просила його не робити цього і покласти пістолет, але нардеп не слухав.

Після дружина відвернулася і пролунав постріл".

Оцю відверту туфту – я про поводження зі зброєю – могла написати людина, яка екстраполювала своє дилетантське ставлення до зброї на Тимчука. Тому що хто в свій час зброєю награвся на стрільбищах (я вже мовчу – в реальних бойових умовах) – той ніколи не буде гратися зі зброєю, то вставляючи, то виймаючи магазин, пересмикувати затвор, натискаючи на курок вхолосту. Людина, яка багато стріляла, завжди поводиться зі зброєю абсолютно раціонально і напрямок ствола відслідковує на автопілоті. А отак – пересмикувати затвор і натискати на курок вхолосту – це може тільки людина з підлітковою рефлексією. Наприклад, ось така –

Ви собі можете уявити Тимчука, який би так грався пєстіками?.. А от "хтось" собі це уявив і так живенько описав…

А ось так, як палку, Тимчук міг би тримати довгий ствол? Правильно, не міг. Тому всі ці версії, які прийшлося потім по ходу перезавантажувати по-новій – це версії людини, в багатій уяві  якої чистка пістолета з ударником в затворі цілком логічно може закінчитися пострілом.

Чому я так довго писав про очевидне? Тому що хотів показати логіку зміни показів. Тобто, спочатку дилетантське джерело викидає інформацію, яка явно не відповідає реаліям. А потім, по мірі того, як "джерелу" делікатно пояснюють, що це є трохи дурня – цю дурню стараються якось нівелювати.

Також є характерним, що покази свідків, в основному, йдуть в інтерпретації поліції, як то:

"Джерело у правоохоронних органах розповіло виданню "Страна" про показання, які дала цивільна дружина Тимчука.

Як відомо, немає джерела більш щедрого на правдиву інформацію, аніж наші правоохоронні органи. Ну, хіба що Гепа з Допою, та й то під дозою… То наскільки взагалі можна сприймати серйозно оте чисте й не замутнене "джерело", яке витікає з гнилого нутра правоохоронних органів? Бо вся практика мого антикримінального життя привчила мене не вірити правоохоронним органам апріорі, перманентно і во віки віків. Амінь.

*          

Мені стало цікаво: чи були ще подібні випадки? – я про розборку/чистку з летальним результатом. І гугл сказав: такі – да, було.

Випадок настільки епічний, що я вам про нього коротко розповім.  

Це відбулося в Донецьку, 13 лютого 2005 року, з членом Партії Регіонів Романом Нікіфоровим.      

В воскресенье около восьми часов вечера в собственной квартире в Ворошиловском районе Донецка застрелился 31-летний председатель правления ЗАО "Артемовский завод шампанских вин" и депутат областного совета, член Партии Регионов Роман Никифоров.

Как сообщил "Сегодня" начальник Донецкого городского управления милиции Анатолий Королев, это был несчастный случай. Погибший показывал гостям зарегистрированный на его имя пистолет "Форт-12", предназначенный для стрельбы резиновыми пулями. Он вынул из пистолета обойму, приставил пистолет к виску и нажал на курок. Однако забыл, что в патроннике остался патрон... Друзья вызвали скорую помощь, но за несколько минут до ее приезда пострадавший скончался.

Добре, коли у тебе є справжні друзья!

Особливо вони потрібні в ту хвилину, коли тобі захотілося показати їм, як ти вмієш приставляти ствол до скроні і натискати на курок, бо є кому викликати швидку і розповісти правоохоронним органам правду про останні хвилини життя свого товариша. Підозрюю, що ці добрі самаряни – також були члени Партії Регіонів. І можливо навіть з SKM, в чиїй власності тоді був Артемівський завод.     

Для тих, хто при пам'яті, треба відмітити дату – 13 лютого 2005 року, тобто, після програшу Януковича. Тоді багато хто необережно чистив і розбирав зброю. Дехто – навіть два рази підряд. А щодо Нікіфорова, то пишуть, що родичів при самій події не було, а були безпосередньо присутні чотири "друзя", які і розповіли правоохоронним органам Донецька чисту правду, як воно все було. А родичі – ті вже на звук прибігли.

*          

- Граф?.. - ні, не можу його покликати. Він загинув три дні тому. Нещасний випадок на полюванні...

- Це справді був нещасний випадок?

- Коли людині пускають кулю в спину, це ніяк не назвеш щасливим випадком, чи не так?

Тепер просте питання: а ви вірите у всю ту  дурню, яку нам зливали по справі Тимчука? Кажете, йде слідство і не треба поспішати? А як же. Нема базару. Власне, я взагалі нікуди не спішу. Куди нам спішити? Одним вбивством більше, одним – ще більше… Але – відкиньте сумніви, каток поліцейських реформ невпинно котиться вперед і мсьє Аваков, наш Мартін Лютер правоохоронної реформації, найближчим часом з цього катка не злізе.

Так що справа по-любому буде розкрита і злочинці будуть закатані в асфальт.

От, і по вбивству Бабича – тими ж ліверними органами слідство проводилося, хочу відмітити. Запитаєте, який взаємозв’язок? Ніякого. Чисто мій власний асоціативний ряд.

Поясню.

    Це пояснення буде до тих моїх колег (чи – гіпотетичних колег…), які вважають, що до реальності треба відноситися з певним пофігістичним фаталізмом, і що якщо хочеш зробити щось в політиці – мусиш сприймати цю нашу криміногенну реальність як даність, пристосовуючись до неї.

 

МВС і Бабич.

Так от, з Бабичем – це який також посмертно був другом товаріща Геращенка зі слів самого Геращенка – там же історія яка? Людина мала певні принципи і своє уявлення – як нам реорганізувати отой "мент-крім". Бабич також вважав, що наша реальність – вона ось така, недосконала, тому без певної долі конформізму ти нічого в цій реальності не зробиш: так і будеш займатися ідеалістичними прожектами (це те, що я періодично чую, коли говорю про неприпустимість будь-яких компромісів з криміналом).

І Бабич дійсно багато встиг зробити – в тій реальності, якою був на той момент "Азов". Але у кожного своя межа конформізму. І у Бабича – це була одна межа, а у Боцмана, Трояна і далі за списком – своя. І тому, рано чи пізно, перетинаючись, ці межі неминуче утворюють таку фігуру евклідової геометрії, як хрест. В даному випадку - на могилі Ярослава Бабича.

Але – не тільки на могилі. І на його справах і планах – також. І це є ціна ілюзії про можливість плідної і неконфліктної співпраці в одній структурі, але в різних горизонтах допустимого в моральній і правовій площині.

В цьому контексті варто згадати Махатму Ганді:

«Помиляються ті, хто думають, начебто між засобами та ціллю немає жодного зв'язку. Через цю помилку навіть релігійні люди чинили важкі злочини. Засоби можна вподобити насінню, ціль - дереву.
Які засоби, такі й цілі. Немає стіни, яка відділяє засоби від цілі. Розуміння цілі точно відповідає розумінню засобів. Ця істина не знає винятків.
У моїй життєвій філософії цілі та засоби - синоніми».

Хто читав, як індійці змусили британців визнати незалежність Індії – той знає, що проголошені принципи – це не пусті ідеалістичні балачки, це дуже потужна зброя. Єдине, цих принципів треба притримуватися ортодоксально, як релігійних канонів.  

*

Але повернемося до Тимчука. Не знаю, наскільки вірним є твердження пана Володимира Бойка про "командирування" Тимчука в політику від ГУР МО, але якщо це так, то він (Тимчук), певною мірою, перебував не на свій території.

Що таке – "Народний фронт"? Для мене – це партія, яка за своїм криміногенним статусом якщо й не обігнала, то зрівнялася з Партією Регіонів. Не беручи до уваги таких дрібних фігурантів кримінальних саг як Дейдей, ця партія відмила і легалізувала в якості народного депутата джентльмена з абсолютно кримінальним шлейфом (який кривавою хвостатою кометою тягнувся за ним аж Америки до України). Це я про "героя АТО" Константіновського. Просто тобі зірка апокаліпсису на нашому горизонті. І це – не просто приватний випадок, це рівень морально і кримінально допустимого. А зокрема ще й маркер, якими методами можна вирішувати "проблеми" – методами Константіновського, у якого, за словами Леоніда Ройтмана, в американській трудовій книжці основні професії – офіціант і кіллер. Що кажете?.. Знову презумпція?.. Судом не доведено?.. Ой, вей! От зараз Окружний лінгвістичний суд розбереться з новим правописом – і відразу займеться чимось більш детективним. Врешті, можна подати в суд на Ройтмана, це було б цікаво і розважливо. До речі, Ройтман каже, що пан Аваков – людина Могилєвича. То може пора би тому "Народному фронту" вже й самого Сєву Могилєвича в свої ряди запросити? Ну бо – один же народ. І схоже, що фронт у них один. У всякому випадку одного "фронтовика" вже пригріли…

Так ось, Тимчук, офіцер ГУР на засланні, перебував на території політичної сили, яка контролювалася криміналізованим МВС. Не те, щоби я вважав ГУР чимось принципово іншим (в сенсі – іншим в принципах, оскільки зараз керівництво всіх специфічних структур, як оті "елітні" ароматичні субстанції на базарі – з одного політичного флакону розливаються; і така абстракція як професійні кондиції чи така химера як честь офіцера вже давно ніяк не впливають на "розлив"), проте відчуття корпоративної етики і корпоративної належності все одно у кожного своє. А це може зіграти принципову роль в певних ситуаціях. Тому що армійський офіцер – це все ж не міліцейський офіцер аваківської реформації. 

І ще: трагедія сталася в період післявиборчих кабінетних пертурбацій – це коли чиясь "криша" легко може перейти з-під сузір’я Тільця в сузір’я Стрільця…

Чисто риторично: коли Константіновського заводили в депутатство – в тому "інородному фронті" ніхто протест не заявив? Чи, може, хто мандат поклав в знак протесту? Ну, бо ж мусить бути певна міра гидливості, навіть у депутатів…

Ні?.. Вибачаюся за дурне питання.

П.С. Щодо того, що Константіновський покинув ряди "НФ" – так це дуже вимушено, і не молитвами Авакова чи Яценюка. Тому що "свій - до свого" – це якраз, їх стосується. Ну, і прийшов Константіновський в цю компанію – "по своє".

 *           

 

Епілог.

"Звертаючись до вітчизняних та закордонних ЗМІ, а також всіх тих, кого не залишила байдужими ця трагедія, просимо не поширювати домислів про її причини та обставини. Вважаємо необхідним дочекатися офіційних результатів слідства. Просимо поставитися до цього прохання з розумінням та повагою.

Група “Інформаційний спротив

Це фрагмент з останнього поста групи "ІС", розміщеного на fb сторінці Дмитра Тимчука.

Звісно, я поставлюся до цього прохання з розумінням і повагою. Тому що це ж пишуть бойові офіцери, друзі Дмитра Тимчука.

Одне тільки питання: коли "джерело з правоохоронних органів" устами не то Анни, не то Альони, стверджує, що Тимчук

 "…був пригнічений. Випивав. У день загибелі ходив по квартирі і крутив у руках пістолет, клацав. У нього давно були песимістичні настрої щодо ситуації, його місця і ролі в житті, в політиці.

Говорив, що втомився, що життя втратило сенс і не розумів, що далі робити".    

Натомість "Інформаційний спротив" це заперечує, кажучи, що

" …нардеп не зловживав алкоголем, не страждав запоями і депресіями".

Погодьтесь, що тут явно хтось поширює домисли про Дмитра Тимчука – або "ІС", або "правоохоронні органи". Ті самі органи, офіційних результатів діяльності яких нам пропонують дочекатися офіцери з "Інформаційного Спротиву".

І повірити їм на слово. Отим органам…

До речі, а от ви самі, "Інформаційний Спротив" – вірите їм на слово?.. Якщо так – то нема питань і тему закрили – це ж ваш бойовий товариш необережно розбирав зброю.

Ні, не розбирав… – то він так грався пістолетом. Я ж нічого не поширюю, в сенсі – домисли? Ні?..

Ну, тоді поховали і забули.

Спи спокійно, дорогий товаришу!

І ми будемо спати спокійно і не смикатися.

Подалі від гріха… 

...і "дружби" з Геращенком.  

Коментарі: 0

Залишити відповідь