Як добре гратись в українців!

 

                       В кав’ярні тихій, віч-на-віч,

 

                       Посеред міста наодинці...

 

                       Облиш, пусте, не в тому річ.

 

                       Не про небесну мова кару,

 

                       Про те вирішувать другим.

 

                       Що скажеш дідові Захару,

 

                       Коли зустрінешся із ним?

 

                       Там, де родина серед жита

 

                       Топтала вікові стежки,

 

                       Там зараз родіна немита

 

                       Лама березові гілки.

 

                       Вона ламала, всюдисуча,

 

                       Народну долю і талант.

 

                       І ось тепер в її онучах

 

                       Блукає двонімий мутант.

 

                       А я несу у дім підкову,

 

                       Щоб наша донька вечорами

 

                       Співала дітям колискову,

 

                       Почуту від моєї мами.           

 

 

                       01.02.05

Коментарі: 0

Залишити відповідь