В Україну мальчікі манівцем
                           Їхали на танчікє з вітерцем,
                           А на родіну солдата
                           Вже везе рефрижератор
                           В штабелі, укладенім фахівцем. 

                           Ідучи до війська в батальйон,
                           Залишив коханій я білий льон:
                         "Ти розріж його, кохана,
                           На сорочку вишивану
                           Та тримай близесенько телефон!"

                           Щойно зловить кулю ординський пес,
                           Шлю своїй коханій я есемес. 
                           І на кожну есемеску,
                           Вишиває мила хрестик,
                           Щоби окупантисько не воскрес.

                           А в Росії звичаї геть прості:
                           Заривають трактором, без хрестів. 
                           Не плач, Прасков'я, буде Ваньці
                           Чорний хрест на вишиванці. 
                           Скажеш дітям: "Честь, – мовляв, – пО честі". 

                           Знай, міняю я за ріжком ріжок. 
                           Милая кладе за стіжком стіжок. 
                           Доки шле Росія вату
                           Буде люба вишивати.
                           Одягнемо в вишиванки цілий полк. 

                           А відкине лапті кремлівський хам,
                           Вишиванку сину я передам.
                           Щоби змалечку у тата 
                           Вчився бити окупанта
                           Нам на щастя і на горе ворогам!

      2014р.                                 

                                       *       *       *

https://www.youtube.com/watch?v=UGNBNPNwNPU