Якою тонкою буває неправда...

                         Як місячний промінь, як голос кастрата.

                         Як стежка в дворі, де покинута хата

                         даремно чекає веселих гостей.

                         Як лезо ножа, яке точать на брата.

                         Як цегла, яку боязливий "сенсей"

                         ніяк не рішиться розкраяти лобом.

                         Якою товстою буває брехня!

                         У білім пуанті - клишава ступня.

                         У школі пустій - ненароджені діти.

                         Браток во христі - неписьменний політик.

                         Загублена віра, надія пуста.

                         Вгодовані пики, що славлять Христа.

                         Знайомий держак у нової мітли.

                         Прапрадід - козак, а онуки - хохли.

                         І тільки й лишилося правди тепер,

                         Що вранішній дощик у чистий четвер.